9247 Results in the "Фанфік" category
-
Chapter
На відстані
«Сьогоднішній день — гарна нагода вийти з берегів, кожному — зі своїх. Тому що кожна людина — океан, і безглуздо все життя щиро вважати себе калюжею, нехай навіть найглибшою і непросихаючою в мікрорайоні» Причал Портсмута кишить людьми, більшість із яких прийшли подивитися…-
4,1 K • Ongoing
-
-
Chapter
2
Час перерви. Усі учні вибігли з класів, заполонивши коридори та шкільну їдальню. Я закрила свою шафку, залишивши усі речі всередині, і збиралася йти щось перекусити, як раптом побачила його – зарозумілого недоумка, який прогулювався зі своїми двома друзями – Чіміном і Чонгуком.…-
8,8 K • Ongoing
-
-
Chapter
Знайомство
Недільний ранок. Сонце встає з-за горизонту і будить все навколо. Перші пташки вже почали цвірінькати, а гул машин деінде порушував враннішню тишу. В одній з невеличких будівель у спальному районі Сеулу прокинувся молодик. На вигляд йому років двадцять п‘ять. Високий на зріст,…-
14,2 K • Ongoing
-
-
Chapter
2. автопілот
Живемо, забуваючи жити Цього разу щось новеньке — Техьон запрошує їх до себе. Сказав, що є дещо цікаве, тому Юнгі сьогодні так швидко збирається. Хата така ж, як і всі інші штамповані квартирки червоних днів комунізму: тут неможливо заблукати, адже розташування кімнат таке…-
11,0 K • Ongoing
-
-
Chapter
«Тунель кохання»
— Мамо, тату, чому я не можу любити? Я закоханий у нього. Чімін плаче, обіймаючи свої тендітні плечі, які завжди обіймає Юнгі. Цього вечора гроза та дощ, яким радіють жителі селища, адже земля на городі висихає через палюче літнє сонце, а постійно поливати врожай це складно та…-
1,3 K • Ongoing
-
-
Chapter
Темно не буде
— Я не хочу помирати, бо боюся темряви! — дрібні сльозинки котяться по милому обличчю. Чонгук дрібно здригається, плаче. —Хьон, будь ласка, скажи, что там не буде темряви! Прошу тебе! Техьон важко зітхає и втомлено тре очі. Скільки вже він не спав? Два, три дні? Час збився в купу,…-
1,0 K • Ongoing
-
-
Chapter
Зближення
Домовляються про прогулянку нескоро. У Техьона виникли якійсь проблеми на роботі, тому на прогулянки довше ніж тридцять хвилин часу не було. Та з Чонгуком вони бачились регулярно- Техьон заходив у те саме кафе щодня, а Чонгуку раптово захотілося млинців, тому він постійно втікав…-
14,2 K • Ongoing
-
-
Chapter
3
– Лі Хеджин, – покликав директор. – Так, – м'яко відповіла я. – Кім Техьон. – Що? – відмовив той. Директор зітхнув і сказав нам присісти. – Чи можу я дізнатися, що відбувається? – запитав чоловік. Техьон вказав на мене, а я, в свою чергу, на нього. – Він поклав фальшиву ящірку…-
8,8 K • Ongoing
-
-
Chapter
4
Годинник цокав до тих пір, допоки нарешті не продзвенів дзвінок. Усі учні вибігли, прямуючи додому. Відчувши полегшення, що уроки нарешті завершилися, я тут же повернулася до реальності та згадала, що мене чекає покарання. Зібрала усі речі в свою сумку та попленталася з…-
8,8 K • Ongoing
-
-
Chapter
5
Після втечі зі школи ми не повернулися додому. Ми були голодні, тому сходили до кіоску, неподалік нашої школи, та трішки підкріпилися. – Насправді нам не варто було от так втікати від охоронців, вони б не дізналися, закінчили ми прибирання чи ні. Та й якби вони побачили, що ми…-
8,8 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 863 864 865 … 926 Next
