9312 Results in the "Фанфік" category
-
- То навіщо завітали? – протягнула Вай з награно-ввічливим тоном, крізь який просто крупним шрифтом читалося: «Будь ласка, вимітайтеся звідси». – І звідки, до речі, взагалі дізнались цю адресу? - Спитав у відділку, - зізнався той. - Он як… Пундику, побалакай-но, будь ласка, зі…-
16,2 K • Ongoing
-
-
Близько години Вай та пані Кірамман просиділи у кімнатці мовчки. Наодинці, навіть уникаючи дивитись одна на одну. За цей час енфорсерка спробувала позбутися мотузок, якими були зв’язані її ноги. І хоч Джінкс вочевидь добре вміла в’язати вузли, та не зуміла наплести такого, з…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
Пан Кірамман мав рацію, в парку сьогодні справді зібралося не так багато людей. Не те щоб зовсім порожньо, але й величезного натовпу не було видно. Що, насправді, й не дивно. По-перше, жителі Пілтовера не почувалися в безпеці, тож не поспішали всією родиною відвідувати масові…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
В голові паморочилось, і навіть просто розплющити очі було непросто. Здавалось, погляд немов затуманений, а все навколо розпливається. Втім, за лічені секунди це відчуття минуло. Тоді Вай, озирнувшись навколо, зрозуміла, що лежить в напівтемряві, на підлозі в кутку невеличкої…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
- Вай, ти мене чуєш? – примарно почула енфорсерка, ледве почавши розплющувати очі. І перш ніж їй вдалося сфокусувати на чомусь погляд, який розпливався – відчула міцні, проте дуже обережні обійми. - Наче чую, пундику, - видихнула вона, і заледве піднявши руку, поклала ту на плечі…
-
16,2 K • Ongoing
-
-
Chapter
Джейс зрозуміє
- тепер я зрозумів. Пролунав у підземній лабораторії голос Віктора, що відбивався від сірих кам'яних стін і був чутний ще чіткіше через повну тишу. Єдине, що хоч якось заглушувало його, - це булькання в резервуарі з розчином, де все ще була рожева істота, що, мабуть, уже років з…-
7,3 K • Ongoing
-
-
Chapter
Болю немає
Кров розтікається по стільниці; сфера піднімається у повітря, Віктор — падає. І падає, і падає… Минають роки, тисячоліття, а він усе летить і летить вниз. Біль стає його крилами - чорними, блискучими і тендітними, мов агат. Біль ліпить із нього когось нового, раз за разом, поки від…-
638 • Ongoing
-
-
Chapter
Ми все виправимо
Віктор залишився сам у лабораторії. Це місце вже давно стало його домівкою. Тут учений почував себе в безпеці, а також міг спокійно подумати. Хоч це і робочий простір, але саме в таких місцях зауніт відчував себе вільно. Уся справа у його здоров'ї. Він дуже відрізняється від…-
7,3 K • Ongoing
-
-
Chapter
Голос часу
Тримаючи в руках старий щоденник, Віктор не міг повірити своїм вухам. Здавалося, що на вулиці влаштували гуляння просто під вікнами бібліотеки. Було не так голосно, але чутно чийсь… спів? Може музику? Точно, вібрація! Вчений відчував щось схоже на мелодію через резонанс вібруючих…-
7,3 K • Ongoing
-
-
Chapter
Несподівана зустріч
*дзинь-дзинь* - О боже, кому так рано потрібно дзвонити. Тим паче в вихідний день! - з обуренням сказала Олександра. - Алло, привітик!!! У МЕНЕ ДУЖЕ КРУТА НОВИНА!!!!! ВЗЗЙХЙЇІЄІЩВЩ - І так, по перше, привіт. По друге, ти здуріла? 5 ранку, яка крута новина? - Ой, ну вибачай... - Так, ладно,…-
1,3 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 732 733 734 … 933 Next
