Розділ 1: Відстань – не назавжди

В – ти там як?

Ю – усе добре, ось складно нам тут, але якось впораємося. Ти як, мій дорогенький?

В – Як зазвичай, добре. Ось навчаюся, хочу пошвидше, щоб ти приїхав.

Ю – ну зара не можу.

В – Ти обіцяєш, що приїдеш живим?

Ю – ………….

В – Добре, тебе про це питати немає сенсу. Ви там хоч не голодаєте?

Ю – Ні, нам тут їжу привозять, одяг, медикаменти. Лікують нас тут. Думаю, скоро, приїду. Поки не можу сказати, коли саме, бо це може затягнутися надовго.

В – Думаєш, це було напрасно?

Ю – не знаю….. Я взагалі про це не думав. Мені навіть це в голову не приходило. Якось був зайнятим. Повністю в роботу погрузився і був нею загружений з ранку до вечора. Я тоді нічого не помічав, а зря…..

В – Ти о чому?

Ю – та так, це я просто так.

В – Якщо що, я поруч. Пиши

Ю – добре.

В відклав телефон подалі від себе. Лігши на спину, він почав розмислювати о всьому тому, що сталося за ці всі дні. Для нього це було складно, що його милий не хоче розповідати щось з власного життя. Це було якось підозріло.

«З цим нічого вже не поробити» – сказавши це в пів голосу, вздовхнувши. Йому було сумно, тому В дивився у вікно і уявляв щось, не замислюючись ні про що.

І так заснув. Вночі, він почув, що хтось кричить його ім’я. Придавши цьому значення, пішов перевірити, звідки лунає звук. У вікні нікого не побачив і в цей момент хтось постучав у двері.

Злякавшись і стоячи в заціпенінні, В простояв так декілька секунд. Нарешті вийшовши з цього стану, підійшов до двері і подивився у вічко. Побачив темряву, йому захотілося провідати місцевість, відчинивши двері і подивившись, що там.

Повільно відкриваючи двері, на нього напригнув його коханий і пристрасно поцілував та так, що декілька секунд вони лежали, не ворохнувшись.

В – ~~Ах~~ ~мхмхмх~, як ~~боляче~~…… хто це????

Ю – Уффф, не очікувано, так?)

В – ООООО це ти, крихітко мій. Але…… але….. ти ж ……. у лікарні……. Лікуєшся…………….

Ю – а я збіжав звідти, лише б з тобою побачитися, я не можу без тебе ніяк………

В – але ж твої………..

Ю – а……… так вони вже загоїлися давним давно, так що нічого страшного.

В – АЛЕЖ ТОБІ ТРЕБА БУТИ В ЛІКА…….

Не витримавши, Ю знову пристрасно поцілував В, щоб той, у свою чергу, перестав хвилюватися за нього і почав насолоджуватися миттю проведену з ним.

Пристрасно схопивши свого коханого, не перестаючи цілуватися, почав все сильніше і сильніше прижимати його до себе, щоб той не втік від нього і не подзвонив до швидкої допомоги…..

Ю – я так хочу тебе…… вже не можу….. ~мхмххм~~…………. ~М~ххм~хмхм~~

В – ~мх~хмхм~….. ~м~хх~хмх~м~……. Я теж………

Заспавнившись на ліжку, повільно Ю почав знімати одяг з себе і з В, не перестаючи милуватися ним час від часу.

Тим часом ніч вже почала проходити, а В з Ю спали собі міцно, обійнявшись під теплою, м’якенькою ковдрою, яка зігрівала їх від холодного вітерця, який навіював їм прямо на ліжко, яке вже не було таким одиноким……

В – Доброго ранку, коханий *цьом*

Ю – І тобі доброго, коханий *чмок*

Прокинувшись, Ю встав і першим ділом заварив собі кави та В також. Вийшовши на балкон, покурюючи сигарету, насолоджувався він краєвидом ранкового міста, який ще не прокинувся від сплячки.

День виявився таким же спокійним, а ніч була палкою да так, наче, як в останній раз………