Розділ 3 Інструкція для спуску у пекло

Кожен крок Вектора наближав його до експедиції. Постійно виникав ефект дежавю: ті самі коридори, ті самі двері. Це повторювалося знову й знову, але він щоразу повертався туди, звідки прийшов. Вектор приклав руку до сканера – двері відчинилися. Коли він зайшов, його одразу зустріли робітники, які почали накладати на нього захисні пластини, поки він рухався. Реакції від нього не було – це вже увійшло у звичку. Потім він підійшов до віконця, де чоловік видавав зброю. Вектор узяв її на ходу, після чого прибув до залу, де вже в шерензі стояли чотири кібер-агенти: IX–326C, IX–894B, IX–956B і IX–046C. Вектор став у кінці шеренги й чекав.

Із коридору долинало ехо кроків, що ставало дедалі голоснішим. Звідти прибув інструктор. Він був одягнений у військову форму і приховував обличчя. Ставши перед кібер-агентами, кілька секунд уважно їх розглядав.

– Вітаю вас, кібер-агенти! Сьогодні у вас експедиція з метою пошуку корисного вантажу або виживших.
– Вас буде відправлено в зону номер 3 – Зону Бунтівників. Тому будьте готові зустріти ворогів. Ця зона дуже близько до зони 4 – зараженої зони. Не відходьте від шатлу далі, ніж на два кілометри.
– Пріоритетні ресурси: амбрій, Огма Р – вона ж «Огма-ретум». Також ліки, які ще придатні. Особливо антидот від проторізу – «Астульпофініл».
– Як поводитися з вижившими? Насамперед перевіряйте їх на зараження за допомогою «Пролентоскопа». Введіть його в ліктьову вену й подивіться показники. Якщо людина заражена – введіть антидот і доставте до шатлу. Якщо здорова – робіть те саме, але без антидота.
– Пірати. Як їх розпізнати? Вони завжди добре озброєні. Пам’ятайте: якщо вам хтось погрожує – ліквідуйте його без вагань.
– DIGI буде вашим навігатором, а командиром – кібер-агент VE–001A, або Вектор.
– Вільно! Можете сідати в шатл №53. Бажаю успіхів!

Інструктор пішов. Вектор рушив до стоянки шатлу, а інші агенти пішли за ним. Раптом до нього зателефонував Віктор. Вектор зупинився, а разом з ним – і агенти. Він жестом наказав їм іти далі, не чекаючи. Усі четверо продовжили рух, їхні синхронні кроки створювали напружену атмосферу. Вектор прийняв дзвінок.

– Щось не так? – запитав Вектор.
– Ні, усе добре. Хотів дізнатися, у яку зону ти летиш, – занепокоєно сказав Віктор.
– У зону 3. Є ризики.
– Ясно… Послухай, будь уважний і думай, у кого стріляєш. Повір, не всі такі погані, як диктує твій протокол.
– Чому? Усі пірати загрожують не тільки Атласу, а й невинним вижившим.
– Усе не так просто. Атлас не розповідає всього. І запам’ятай: світ неможливо поділити на чорне і біле.
– Гаразд. Але якщо вони не загрожуватимуть мені…
– Добре, – з полегшенням сказав Віктор.

Вектор легким бігом наздогнав агентів. Вони прийшли до реактивної пускової установки. Усюди ходили працівники, їхні розмови змішувалися з гулом техніки, створюючи атмосферу робочого хаосу. Вектор із агентами зайшли до шатлу. Там було п’ять сидінь – дві пари з боків і одне спереду по центру. П’ятеро працівників чекали на них. Кожен агент сів на своє місце. Працівники провели фінальну діагностику, після чого прибули вантажники, які завантажили два ящики боєприпасів. Завершивши перевірку, усі покинули шатл. Перед Вектором зі стелі спустився монітор.

– Перевірка готовності! – оголосив DIGI.
– Реактивний пуск?
– Готово! – крикнув робітник.
– Система навігації «Аврора» налаштована?
– Працює справно!
– Баки заповнені?
– На всі сто!
– Усі кібер-агенти готові? – запитав Вектор.
Агенти дали знак готовності.
– Так! – підтвердив Вектор DIGI.

Після всіх перевірок установка почала відтягувати шатл назад. Важке гудіння й тертя наповнили ангар. Два бокові двигуни засяяли синім, який поступово став білим. Сидіння автоматично зафіксували агентів, Вектор натискав кнопки на підлокітниках і підтвердив запуск.

– Негайно всім відійти від місця запуску! – оголосив DIGI.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Оголошення Аврори! 
Запуск через п’ять!
4!
3!
2!
1!
ЗАПУСК!!!
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Пускова установка відпустила шатл. Глухий металевий звук рознісся по ангару. Двигуни спалахнули світло-синім полум’ям, яке створювало потужний, майже свистячий гул. На величезній швидкості шатл узяв курс на Землю. З кожною секундою він ставав меншим, зливаючись із зірками. Але серед них було одне світло – зайве.

У шатлі.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Повідомлення від Аврори!
Ви увійдете в мезосферу
Через: 1 годину і 13 хвилин
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Вектор стежив за показниками шатлу, але час від часу дивився у ілюмінатор. Космос здавався вільним і безмежним. Та чи це справді важливо? Він не милувався – він просто фіксував факт існування цього виду.

Аналіз:Майстер Віктор наголошував, щоб я не поспішав стріляти у піратів. Але чому? Я часто бачив, що саме вони атакують першими. Він сказав, що світ не поділяється на чорне і біле… Отже, все складніше. Але звідки він може знати, якщо завжди був на Атласі?..
Аналіз триває… Помилка.

Земля ставала дедалі більшою. Шатл зменшувався до піщинки. Під ним розкривався мертвий холодний пейзаж – нескінченні снігові долини. Далі з’явилися руїни міст: хмарочоси, що колись торкалися неба, тепер лежали в снігу, торкаючись холодної, бездушної землі.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Повідомлення від Аврори!
Ми йдемо на посадку!
Усім агентам підготуватися!
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Шасі торкнулися снігу. Різка зупинка викликала поштовх. Двигуни стихли. Зовні ревів вітер, ніби протестуючи проти незваних гостей. Агенти підійшли до дверей. Коли ті відчинилися – у середину ринув морозний вітер, покривши їхній корпус білими візерунками. Здавалося, сам вітер намагається прогнати їх звідси.

Аналіз:
Погода жахлива. Видимість низька, вітер глушить звуки – ідеальні умови для засідки. Якщо DIGI просканує місцевість, можливо, вдасться зорієнтуватися.
Аналіз триває: 11010000 10101111… Помилка.

– DIGI, проведи сканування місцевості! – наказав Вектор.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Результат сканування!
У 250 м на сході — склад.
У 2 км на схід-північ — зона 4 (Заражена).
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

– Ви всі чули? Ідемо! І тримайте зброю напоготові. Ми тут не самі, – наказав Вектор.

Сніг хрустів під ногами, вітер свистів, немов попереджаючи. Туман ховав руїни. Раптом Вектор почув чужі кроки. Три червоні промені прорізали туман – постріли. Земля розлетілася пилом.

– Вороги! – крикнув Вектор.

Агенти стали спиною один до одного, утворивши коло. Туман закривав ворогів, вітер насміхався.
– В укриття! – наказав Вектор.

Вибухи й постріли лунали навколо. Вектор кинув димову гранату, але, біжучи, спіткнувся й упав. Куля вдарила у плече, однак захисна пластина витримала – хоч і відлетіла. Він укрився за скелею, над головою свистіли кулі.

Аналіз:
Одного ворога я помітив, але він сховався. Агент IX–326C знищений снайпером – постріл згори. Ми у невигідному положенні. Треба зайняти позицію. Спробую через DIGI дати команду зібратись разом.
Аналіз триває: d0 a5 d1 82 d0 be 20 d1 8f 3f

Раптом повітря стало багряним, вітер стих. Запала мертва тиша.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
УВАГА!
Помічені спори проторізу у повітрі!
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Вектор завмер. Це не був страх – це було усвідомлення вироку.

Аналіз:
Якщо вже є спори проторізу, це означає, що поблизу…
Аналіз .̴̤͇̮̥͓̎͊.̴̗͖̌̓.҉͙͓͋͌̔̚È̵̟͓͒̊R̸͔̰̩̱̣̊͆R̴̲͖̅̄̈́̉O̸͈̜̜͎̊̀̊̆R̷̗̖̭̮̃̔!̶̤̳̘̠͚̋̽̑

– Р҈͍̠̤̳̓̈́͋Е҉̣̯̰͖̰̓̈́͆̀̉Д̵̮̱̝̰͆̊М̸̠͖̈́͑̾̀̃У̶͎͓̅̌̉̈̏Н̶͔̲̪̰͛̌̾̂̀!̷̝͎͔̀̍̍ͅ!̸̦̞̮͈̣̑͋̊͆̉!̷̟͚̫͖̮̿̀̓̌ – підняв тривогу Вектор.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
!!!УВАГА ПОВІДОМЛЕННЯ ВІД DIGI!!!
Ця територія переходить у зону 5 — Зону Редмуна!
Усім негайно покинути її!
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

Туман розвіявся, відкривши руїни. Та на його місце прийшов червоний, густий, немов кров, серпанок. Вектор відчув, як електроніка всередині почала тріскотіти. Він утратив рівновагу.

Аналіз:
Спори проникли в систему. Їхня здатність блокувати струм усе ускладнює.
Аналіз триває: Я҉̟̣͆̀̏̆̑ͅ м̶̠͚̅̐̑̚о҉̯̞͙͉̬͌͊̆̓ж҈̪͕̱̽̍̉у̶͖͖̓̊ п҉̪͕̜̫͐́́̒̓о̶̘̪͍̗̾̀̊̔̋м̴͚͖̞̪͎͂̅́͊̒е̶̘̙̅̒р̴̟̠͍̂́т̷̠͎̀̌̓̉̓ͅи҈͖͕̪̮̇̅̏̓?̷̬͖̤̉̃

Із туману вийшло масивне створіння, усе в червоних наростах. З нього сипалися спори. Воно гарчало. Один із агентів спробував утекти, але чудовисько стрибнуло на нього, розчавивши голову.

– Агент IX–956B знищений Редмуном, – повідомив Вектор у систему.

Редмун розвернувся до Вектора, його кроки ставали важчими, а туман – червонішим. Вектор бачив усе уривками, немов через відео з лагами. Спробував відповзти. Але коли той почав повзти, Редмун зразу кинувся на него він своєю масивною рукою давив на його корпус, було чути, як метал стискався під вагою. Але Вектор з пояса дістав світло-шумову гранату, він витягнув чіку, і тримав гранату перед очима чудовиська. Вибух гранати осліпив звіра, але Вектора відкинуло. Його корпус був пошкоджений, із нього текла блакитна Огма Р. Звір заревів від болю й утік до складу.

Потім з боку складу було чути крики, постріли і вибухи. Вектор лежав на снігу, слухаючи ці звуки. Одна хвилина, потім друга до поки.
Крики, постріли, вибухи – усе стихло. Над тілом Вектора падав сніг. Туман розвіявся, залишивши лише запах гнилі.

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––
Увага повідомлення від DIGI
Територія повертає статус зони 3.
–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

– Агенти, говорить IX–046C. Я біля складу. Тут чисто. Кінець зв’язку.

Вектор насилу піднявся. З кожним кроком із нього капала блакитна кров. Повідомлення про пошкодження корпусу миготіли в голові. Він дійшов до складу. Дорогу вкривала кров, поряд лежали уламки агента IX–894B.

– Тут нічого не вціліло? – запитав Вектор.
– Ні, усе знищено. Боротьба піратів і Редмуна стерла все. Немає нічого цінного – ні ресурсів, ні деталей, – відповів агент.

Вектор пройшов крізь завалені полиці. Скло хрустило під ногами. І раптом – шум. Він підійшов ближче. На землі лежала поранена людина. Вектор ударив її прикладом і наставив зброю.

– Не рухайся, пірате!
– Не вбивай! Я не з Холодних Піратів! – благально вигукнув чоловік.
– Тоді хто ти?
– Я з Покинутих Кочівників!
– Так… – Вектор повільно опустив зброю.
– Ми не хотіли вас атакувати! Ви першими відкрили вогонь! Ми лише захищалися!

Аналіз

Ця людина каже, що вона не пірат.
Значить… його можна не вбивати?
Але він і його союзники намагалися нас знищити.
Хоча… ми ж самі почали атаку.
Тобто це був самозахист?
Але вони вбили одного з нас.
Хоча ми могли б знищити більше, якби не Редмун…

Тоді питання: мені його вбивати?

Аналіз зазнав ф҉͈̦̭̀̀͂̇̒а̷̬̝̞̮͒̒͋т̴̟̩̅̀̅͑а̴̣̮͇͓̱̒̓̅͑̑л̵͉̪́̇͑̌ь̴̟̖́͂͋̓̿н̴̟̳̜̊̎̔̓о̷̫̗͓͉̆̿͑̀ї҈͙̲͌̂ п̷̗͍̪̩̈́̋̽̄͆о҉̯̝̭̂̄͆́̌м̶͚̰̐̆̚и̴͙͎̪̲͐̀̀̊л̵̬̭̓͛к҈͕͈͊͐̍̆̂и̵̣̜̳͐̂̓ͅ

–҉͕̥͚́̽̒̿–̸͓͖̤͌̽̄̽͑–҈̣͖̐̓͌͛–̵̥̘̥̮̊́–̴̫̝͙̔̆͗̋̈–̴̩͚͚͙̒̉̆̊–̸̠͙̉͆–҉̫̬̝͚̎̂–̵̥̘͎̗̬͒͊̑͋̅–҉̤̞̪͓̦̔̄́̍–̴̥͚͛̐͂̑–̴͎̤̮͙͛̓̿–̶̪͔̗̲̏́ͅ–̶͍̮̬̱̽̉–҉̯̤̞͑͐͆͗–҉̬̗͔̜͙̊̿̎̓–̸̲͈̗̤̎̌̒ͅ–҈̱̲̿̉–̷̳̦̖̪́̂–҉̦̘̪̮͉́̾–̶̖̗̄̇͊̇͂–̶̣͓̙̮͋̃̆͐̓–҈͔͍̮͇̜̿͆̑̐̆–̸̱̤͕̩̯̿̊́̑̚–̵̤͍̗̐̃̿–̵̮̙̘̬͗̅̒–̵̫̳͊͒͊͑–҈͎̣̟̯̄̐–̶͎̥͑̆͌̎–̶̪̭̠͍̑͂̏̚̚–҉̦̰̽̆̒̏–̵͕̣̘̄̌̈̉̄–̸̭͙͆͛͊̆–̶͙̯̇̉̈̏̚–̴̤͎͈̞͐́̌̉–̵͍̯̞̅̅̂̓̅–̸̲͉̈́́–̶̙͍̜͚͊̎̉͌–҉̮͉͚̘͐̐̿̅͋ͅ–̶̞̜̘̬̲̔̾̓̉–̸̭̰̇̉
!!!УВАГА!!!
КРИТИЧНЕ ПОШКОДЖЕННЯ КОНСТРУКЦІЇ МИСЛЕННЯ!
РОЗПОЧИНАЮ ВИПРАВЛЕННЯ ПОШКОДЖЕННЯ!
–҈͕̜̜̟͚͛́͐̎–̴̲̦̝̪̫͗͋–҉̬͈͉̝̜́͗̓́–҉͇͖͆̏–̵̭͓̟͈̃̀̃̀–̶̳̬̫̱̠͋̅–̴̤͕̟͇͚́̍̍̍́–̷̭̥͋̾̽̅̊–҈̩͇̮̗̌̅̒̿̍–̷̖̝̭̥͋̈–̶̝̦̦̂̐͗̑͗–҉͕̃̑ͅ–̴̮̩̙̐̌͐–̷̟̝͕̯̪͑̄͊̔̚–҉̮̩̘̳͚̍̓̈̎̉–̴̩͈̳͂͆–҉̭͓̥̬̪̆͒̀́͒–҉͎̣̩̮̈́͛̋–҈͍̩͍̭̗̀̉̇–̷͕̲͎̒̔̓–̶̣͖͕̃̇–҈͔̳̝̜̜͊̽–̷̮̰̂̑͗̇–̷̬̗́̉̚–҈͈̲͑̀–҈̦̳̬͉͓͋́́–҈͈̣̾̇̅̌̎–̷̜̭͕̪͗͌̀–̶̠̯͖͖̙́́–҈͖͖͍̲̏͗̓̿̑–̸̝̤͍͊͛̽̊–҈̪̠́̉̓͋̒–̶̞̰̄̇–̶̠̪̀̀–̶͕͓͔̝̠̄̀̀̊–҉͍͓͎̂̍–҈̙͇̅̾̆–̵͖̱͇͂̈̐͋–̴̩͕͉̃͐̇–̶͙͍̮͓͆̉̈–̸̬͕̍̔̋̃

– П̶̱̙͔̀̀͒͊Р̴͇̬͕͖͐̉̑̏О̶̠̦͕̃̑Т̷̫̰̜̀̎̓О҉͓͎̝̙̞̊̋͐̒К̶̘̘̤̤̖̽͐̅̽̓О҉͕̣̗̀͋̋Л̶͖͔̮̯̝͐̏,҈̖̝͔̐̀ Я̵̞͙͇̝̲̊̊̍̃͂К̸̘͚̤̏͌̽̌̂ М҈͚͎̝̱̆̓Ѐ̶͙̤̥̞̥̇Н̴̜̙̟͍͛̿̔І҈͚̠͉̲̠̀̐̍ П҉̯̤̱̟̔̄̈О̸̰̝̪̍̔С҈̰̬͋̾Т̸̜̗̬̫̜̒̅У҈̟̣̱͇̊̎П̶̥̬͇͖̄͒͛И҈̭̞̩̾̍Т҈͈͕̾̔И̸̜̠̑̂?̷̟̰̫͆̍̾!̷͎̭̯̆͆̈̅ – Кричить у відчаї Вектор.

Він падає на коліна. До нього підбігає агент IX–046C і помічає, як чоловік тікає. Агент піднімає зброю, але раптом у нього стріляють. Куля пробиває корпус – агент падає. Із тіні виходить жінка. Її обличчя приховане маскою. В руках – важка кувалда. Вона без вагань розбиває голову кібер-агента. За нею – кілька озброєних людей у броні. Поранений чоловік підбігає до них. Вектор швидко підводиться, схоплює зброю.

– Кинь зброю і підніми руки! – наказує жінка. Інші воїни також наводять стволи на нього.

Вектор кілька секунд мовчить, уважно дивиться на неї… і зрештою кидає зброю, піднімаючи руки.

– Цікаво. Ти не такий, як інші. Назви себе, бездушний роботе. Якщо, звісно, у тебе є ім’я, – каже жінка спокійним, рівним голосом.

– Я – кібер-агент VE–001A, або Вектор.

– Вектор, кажеш… Це ти вбив моїх людей?
– Ні. Це зробив Редмун.
– Ясно… Що ж, Вектор, за те, що ти зберіг життя моєму напарнику – я дозволю тобі піти.

Вектор тягнеться до зброї, але жінка різко притискає її до землі своєю кувалдою.

– Ні-ні. Ми не хочемо, щоб хтось випадково постраждав.
Вона обертається до своїх людей:
– Виведіть його звідси.

Двоє солдатів беруть Вектора під приціл і виводять із складу. Дуло, притиснуте до спини, не дає йому розслабитись. На виході один штовхає його – Вектор падає в сніг.

– Іди геть! – крикнув солдат йому услід.

Сніг знову почав сипати, вітер посилився, покриваючи все довкола білою пеленою. Вектор підвівся, озирнувся – довкола нікого.
Він сам.
Серед холодного, мертвого пекла.

І що тепер?
Повертатися до шатлу?
Чи йти туди, куди бачать очі?..