в цьому фф Атсуму і Осаму не брати!!

Що для вас криється під поняттям юність? Навчання, дурні помилки, перше кохання, тусовки до ранку. Для більшої частини молодих людей це справді так.

Але ж є і менша складова – ті самі тихоні, сини маминої подруги, всі із себе хороші, розумні та спокійні. Правильні до нудотності.

Осаму Мія є така дитина. Він не ходить на чужі квартири, з метою
напитися, накуритися або потрахатися з рандомною дівкою, напідпитку. Його
не цікавить усе це розпусне життя, не приваблює, як інших хлопців його віку.

Він вважає, що сімнадцять років – ще занадто рано для розгульної молодості.

Попри доволі нудне, за мірками інших, життя, Саму не був ізгоєм і його не вважали ботаном. Можливо, тому, що хоч він і був тим самим сином маминої подруги, цілком собі міг постояти за себе.

Виною тому були часті тренування. І, відверто кажучи, до нього особливо ніхто не чіплявся на ґрунті сидіння вдома: все списувалося за рахунок симпатичного личка.

Уже можна мати уявлення, яким із себе був Мія. Тихий, сором’язливий, не надто товариський, і безумовно викликає інтерес з боку дівчат.

До слова сказати, його ніколи не цікавив будь-хто в любовному плані. Хоча претенденток на його серце була досить велика кількість.

Однак, як буває в дешевих романтичних фільмах, такому тихоні як Саму, змушений був дістатися хлопець-хуліган, що пропалює свою юність і насолоджується своїм життям, що існує за девізом “Життя одне, молодість все пробачить”. У якому б місці вони могли перетнутися?

І тут зіграла роль того самого сина. У його матері з’явилася нова приятелька, яка виховує сина-ровесника Саму, який був повністю протилежний йому. А оскільки Мія був просто ідеальною дитиною, його, природно, ставили в приклад.

Якось раз та жінка прийшла до них у гості, захопивши і своє чадо. Осаму не зацікавило нове знайомство від слова зовсім, а ось того хлопця навпаки.

Весь час, поки вони вчотирьох просиджували на кухні, він витріщався на сіроволосого, пропалюючи поглядом.

Через деякий час, їхні матері, будучи вже злегка сп’янілими, швидко вигнали їх із кухні в кімнату Мії, обґрунтовуючи це “жіночими секретиками”.

Хлопцеві нічого не залишалося, окрім як погодитися.

– У тебе дуже багато книжок. Ти всі їх читав? – цікавиться той самий хуліган, безцеремонно завалюючись на ліжко, коли хлопці входять до кімнати і прикривають двері.

– Так. – коротко відповідає Осаму, невдоволено дивлячись на нового знайомого.

Він розвалився на його спальному місці, що не надто пристойно, але сіроволосий нічого не говорить із цього приводу, – просто пай-хлопчик – відвертається, сідає за стіл і втуляється в підручник із фізики.

Навіть спиною він відчуває погляд на собі, що змушує його пирхнути й незатишно поїжитися.

Того хлопця звали Суна Рінтаро, і, здається, про нього чуло все місто. Гаразд, швидше за все, не настільки масштабно, але щонайменше його знала вся школа, і Саму не був винятком.

Рін був проблемною дитиною, з самого дитинства хуліганив. Здається, перший
раз він заявив про себе ще в початковій школі, коли розбив вікно під час бійки з
однокласником. Тоді він отримав подвійну догану: і за бійку, і за вікно.

Його навіть одного разу виганяли зі школи. Осаму точно не знає, з якої причини,
але факт залишається фактом.

Крім свого хуліганства, Рінтаро славиться ще своїми досягненнями у сфері завоювання дівчат.

Звичайно, такі, як Суна, безумовно подобаються представницям прекрасної статі: він досить високий, підтягнутий і мав вельми привабливу зовнішність.

Окремим пунктом значаться руки – худі, з довгими пальцями і злегка блакитними вінками, що просвічуються через бліду шкіру. Такі руки називають естетичними.

Фанаток у нього величезна кількість. Практично кожна дівчина в їхній школі, навіть найсором’язливіша, мріє опинитися в обіймах цього хлопця.

І Рінтаро користується своєю популярністю. Справді, якщо дівчинка сама лізе на тебе, чому б не використати це, зробивши приємно і собі, і їй?

Насправді, Суна ніколи не прив’язувався до будь-кого зі своїх партнерок, і не відчував жодних докорів сумління, відшиваючи ревучу дівчину наступного дня після бурхливої ночі.

– Ти не проти, якщо я закурю? – лунає повільний голос за спиною Осаму.

Хлопець швидко киває, наказуючи тільки відчинити вікно. Рінтаро слухняно відчиняє раму, закурюючи.

Саму ненароком задивляється на пальці, що стискають цигарку.

Суна просто приголомшливий, і, зрозуміло, знає про це. Посміхнувшись, він затягується. Сіроволосий спішно відвертається.

– Ти коли-небудь пробував? – запитує Рінтаро, видихаючи дим. Нехай вікно і відчинене, він усе одно залишається в кімнаті.

– Ні, – видавлює Мія, – І пробувати не хочу. – відрізає він, голосно зачиняючи книгу.

– Та облиш. – хрипло сміється Суна. – Усього один раз, невже не цікаво, як це? Які, по-твоєму, цигарки на смак?

– Гіркі. – морщиться Саму, гидливо дивлячись на тліючий кінчик недопалка.

Рінтаро знову сміється, хитро дивлячись на знайомого.

– Лише один раз, ну.

Осаму з сумнівом дивиться на простягнуту руку. Йому, чесно кажучи, і справді трохи цікаво. Гаразд, усього одна затяжка, заради інтересу.

Видихнувши, він забирає з чужих рук цигарку під тихий сміх. Акуратно підносить до губ і витягує дим.

І, затримавши на секунду, видихає його, кашляючи і відпльовуючись.

Суна посміхається, забираючи в нього з рук недопалок.

– Ну як? Сподобалося?

– Ні… – сипло шепоче Саму. – Це не дуже класно.

– Ти просто нічого не розумієш. – знизує плечима Рінтаро, докурюючи і викидаючи бичок у вікно.

Він назад підходить до ліжка, вже повністю завалюючись на нього.

– Які в тебе в житті розваги? Мені цікаво, чи пробував ти коли-небудь алкоголь? Твоє обличчя настільки невинно-миле, що мені здається, відповідь буде негативною… – усміхається темноволосий, повертаючи голову в бік. Саму трохи червоніє.

– Шампанське я пробував…

Суна раптово розсміявся, викликаючи напад обурення в знайомого. Що смішного він сказав? Не всі ж підлітки п’ють що попало.

– Так, вважай, не пив. – через деякий час посміхається Рінтаро. І Мія не може не відзначити, що посмішка в нього гарна. Заворожуюча, і така, що вабить…

Так дивно. – Ти чого завис?

Сіроволосий струснув головою, відриваючись від милування губами Ріна. От блін, чому він поводиться як додік гальмуватий?

Йому, звісно, плювати на Суну, але все ж посміховиськом себе виставляти не хотілося.

– Іди до мене ляж. – запрошує темноволосий, хоча з його вуст це звучить більше як наказ. Цікаво, чому він взагалі розпоряджається в чужому домі?

– Навіщо? – насторожено запитує Осаму, але все ж піднімається зі стільця, переходячи на ліжко. Нічого, все одно байдуже, де дупу просиджувати.

Однак, лягати він, звісно, не збирається. Зберігаючи рівну поставу, він у пів обороту розвертається до однолітка.

– Що незрозумілого в слові лягти? – роздратовано цокає Суна, хапаючи того за руку і різко повалюючи на ліжко.

– Яка тобі нахуй різниця, сиджу я чи лежу? – верещить Мія, висмикуючи кість із чужої хватки.

– Ого, ти й такі слова знаєш? – хіхікає темноволосий, закурюючи нову цигарку. – А я думав, ти хороший хлопчик.

– Я тобі що, собака? – огризається Саму, роздратовано дивлячись на співрозмовника.

– З чого він вирішив, що вільний творити все, що йому захочеться? Чому думає, що може без дозволу хапати мене за руку? І головне, якого біса в мене зараз пішли мурашки?

Хлопець поїжився, неприязно дивлячись на нового знайомого, викликаючи в нього лише широку, лисячу посмішку.

– Ще хочеш? – видихає Суна.
– Я більше це лайно пробувати не стану. – зіщулюється сіроволосий.

Йому було достатньо одного разу, щоб зрозуміти, що куріння – не для нього. І цигарний дим просто огидний.

– Давай зробимо трохи по-іншому.

– хитро посміхається Рін, вдихаючи дим і роблячи недовгу затяжку, після чого повільно видихає.

– Довірся мені. – шепоче хлопець, притягуючи сіроволосого за потилицю до себе.

Наблизившись майже впритул, Сунарін ледь помітно хмикає, і різко
примикає до чужих губ.

Саму губиться, слабо мукаючи, тим самим нібито висловлюючи свій протест. Але Рінтаро ігнорує.

Він намагається проштовхнути свій
язик у рот Осаму, і хлопець губиться від такого натиску, на мить
розслабляючись і дозволяючи проникнути язику всередину.

Темноволосий кусає чужу губу, вганяючи і без того шокованого Мію в ще більший ступор. Лизнувши
наостанок укушене місце, хлопець відсторонюється.

– Щ-що ти робиш, ідіоте?! – через секунду оговтується Саму, підскакуючи і злобно кричачи, але викликає лише черговий напад сміху.

– Здається, ти ще й не цілувався ніколи. – задоволено посміхається Рін, облизнувши губи. – Ти відчув?

Розпатланий і почервонілий Осаму мовчить. Що він, чорт забири, мав
відчути?

– Смак цигарок. – немов прочитавши чужі думки, пояснює Суна. – Він що,
довбаний телепат? – Хіба ти не відчув його на моїх губах?

– Або ти настільки був захоплений, що навіть не помітив? – сміється Рінтаро.
– В такому разі, ми можемо спробувати ще раз.

– Чортів придурок! – шипить Осаму, вихором вилітаючи з кімнати. Скоріше б він пішов.

Благання виявляються почутими, і через якихось п’ятнадцять хвилин їхні мами радо прощаються. Суна на прощання підморгує новому знайомому, але той його просто ігнорує.

Після відходу гостей, Саму швидко ретирується назад у свою кімнату, повідомляючи матері, що збирається сісти за уроки.

Прикривши за собою двері, він безвольно падає на ліжко, утикаючись обличчям у свої
долоні. Йому хочеться плакати й кричати одночасно, але він продовжує смирно лежати, хіба що зрідка тремтячи.