6

* Kings of leon — Closer

— Ти ось знаєш, що таке кохання?

— О, боже, щось ми зарано ступили на цю слизьку доріжку. Скільки ти там випив?

— Два літри пива. Газики — мій криптоніт, через півлітра я буду зовсім у дрова.

— Звучить багатообіцяюче, весь у передчутті.

— Сарказми ці в дупу собі засунь і прокрути, зрозумів?

— Та давай вже говори, там щось про кохання.

— Ах, так, — Мітяєв відкинувся на спинку стільця, прикурюючи цигарку.

«У нього кінчена баба, трахає йому мізки двадцять чотири на сім, я замахався дивитися на його кислу міну», — саме так Жуков представив друга, якого притягнув із собою на святкування закінчення пекельної сесії. На що Мітяєв, до речі, навіть нічого не відповів — писав чергове простирадло своїй дівчині в директ. Весь вечір затраханий морально хлопчик Сашко перебував у якомусь своєму світі, але під кінець, коли всі вже були не в адекваті, за дивним збігом обставин залишився з Максимом на кухні для задушевних розмов. Хлопець навіть телефон не чіпав: мабуть, рівень алкоголю в крові був на тому рівні, коли свідомі люди відкладають у бік смартфон, щоб по п’яні не наробити справ.

— Любов — це як монополія, тільки без правил гри, — по правді такого порівняння Калимов не чекав, а тому навіть прислухався. — Ну, ти розумієш, так? Завжди є ймовірність того, що щоб ти не сказав і не зробив, все одно буде «не так». Бо в опонента взагалі можуть бути інші правила і уявлення про виграш. Виходить, що навіть якщо скупиш усі підприємства на полі, легко можеш виявитися програвшим.

— Ти про нещасне кохання говориш тоді. Я взагалі не знавець, але по-моєму, якщо у людей настільки не збігаються думки — гріш ціна тим відносинам, — Максим знизав плечима, відпиваючи якоїсь солодкої жижі зі склянки. — І те, що ти заходиш так далеко у очевидно безперспективних стосунках, взагалі не в кращому світлі тебе показує.

— Я інших розвитків подій ніколи й не бачив, — хлопець мав на увазі, що не вірить у безхмарність кохання та вважає відносини роботою насамперед. Калимов відповідь зрозумів швидше як визнання невдачливості.

— Ну теж таке собі, — у його картині світу Максим був центром всесвіту, пупочком на безкрайніх просторах землі, тому й уявити собі не міг настільки лайнову любов із собою в головній ролі.

— Так собі — це навіть не розглядати можливості, що розбіжність думок не є приводом для розриву, — якби Калимов на власні очі не бачив, як шатен увесь цей час пив, і пив саме алкоголь, то не повірив би, що Сашко п’яний. Ну просто неможливо під градусом вимовляти такі складні речення. — Чи твоя точка зору — істина в останній інстанції?

— Для мене — абсолютно.

— І ти вважаєш, що одного разу зможеш знайти людину, з ким у вас буде одне зведення правил? Чи сподіваєшся підім’яти її під себе? Хто з нас ще себе в поганому світлі показує, — Саня глянув на Калимова майже з жалем. Макса це майже взбісило. — Я не кажу, що це неможливо, але суджу зі свого досвіду, і статистика у нього хуйова.

— І яка ж?

— У розрізі мого життя виходить, що шестерні в механізмах не завжди збігаються, і стосунки не можуть бути ідеальними «від» і «до». Іноді вони в пизду просто, максимально далекі від ідеалу, — на підтвердження своїх слів Сашко поглянув на свій телефон. — У цьому може бути винен і твій партнер, але навряд чи ти сам зовсім без гріха. Отже, якщо не працювати над собою і бігати від ліжка до ліжка, велика ймовірність прожити життя як день бабака.

— Тому ти терпиш істерію від своєї баби? Думаєш, що то не вона хвора, а ти неправильний? — навіщо Калимов вирішив поговорити ще відвертіше, він і сам не знав. Благо, Сані або самому хотілося поговорити на цю тему, або він вирішив пропустити повз вуха чужу нетактовність.

— Думаю, я хочу здаватися трохи дорослішим, ніж насправді. А за фактом просто терпіло, — Максиме, хоч ніколи б собі в цьому не зізнався, саме в цей момент чесністю першокурсника був куплен з тельбухами.

— Ну, це ж уже особисто твоя статева драма, і до статистики немає нічого спільного. Нас сім мільярдів на планеті, якщо постаратися, знайти «ту саму» людину не просто можливо, а й РЕАЛЬНО.

Слова Калимова і дарували надію, і вибивали її з рук одночасно. Звичайно, хлопець мав рацію, але хіба він розумів, наскільки саме Сашкові було нелегко?

— Слухай, а як бути усім тим меншинам? Ну, геям, наприклад. Їхня статистика за логікою, набагато сумніша. Ти тільки подумай: у парі два тестостеронові вулкани, хто там взагалі намагатиметься дійти компромісу?

— Бля, ну давай зараз ще й ліві випадки розглядати. Ми ж говоримо конкретно про тебе, а ти не гей, — Макс закотив очі, знову ковтаючи щось солодке із газиками. Дивно все ж таки, але Мітяєв виявився набагато цікавішим співрозмовником, ніж думалося спочатку. Можливо, його справді так сильно дістала подружка? Бідний пацан.

Той факт, що кухню затопило незручним мовчанням, до хлопця дійшов не відразу:

— …Та ну.

Мітяєв не намагався виправдатися.

Можливо, йому просто хотілося це сказати комусь. Тому що тому. Він зжирав себе живцем, його добивали безнадійні стосунки зі Стасом: скандали, крики, зради. Йому хотілося виговоритись.

Чи довести Максу, що той неправий?

— Ти гониш. Гониш? — Калимов навіть не знав, чому так сильно його шокувало. Чи був він гомофобом? Та його в принципі не цікавило, хто кого затискає під ковдрою в місіонерській чи ставить раком у кущах посеред білого дня. Але почуття було таке, ніби його обдурили, і якісь зовсім дитячі пориви стрепетнулися раптом,

вдихнули на повні груди і почали хлопця провокувати. — Досить, взагалі не смішно.

Але Сашко не сміявся, навіть звуку не видав, дивлячись на брюнета впритул.

— Тобто якщо я зараз тебе засосу, ти такий відразу «о, так, давай ще»?

Карі очі з трохи опущеними, як у якоїсь псини, зовнішніми куточками, навіть не моргали. Серйозний вираз на обличчі Сані виглядав скоріше жалюгідним.

«Як у нього там яблука очні ще не пересохли, — дивувався брюнет. Прямий, не миготливий погляд Сашка, збивав з пантелику. І Калимов теж ставав схожий на собаку, тільки не на нещасну шавку, як Саша, а хижу, сприймаючу будь-який рух, наче виклик. — Та хуй там ти мене переграєш, срана псюха».

Макс одним рухом став на ноги, ще одним наблизився до Сашка, нависаючи. Мітяєв би відсахнувся від Калимова, відвернувся, щоб нарешті проморгатися, адже очі справді вже боліли… Але ж він не слабак? А тому задер голову так, що шия навіть хруснула, і самовдоволено вигнув брови. Калимов провокації не витримав, вп’явся в губи з поцілунком, і Сашко нарешті дозволив собі заплющити очі.

Дивно.

Дуже дивно.

Максим ніби намагався задавити своєю енергетикою, поцілував грубо, обстриженими нігтями вчепився в передпліччя, але відчувалося це зовсім не як насильство — звичайний надлишок емоцій. Сані подобалося: і самі відчуття, і те, що це все цілком можна вважати зрадою. Йому було глибоко начхати на морально-етичний бік, банально хотілося, щоб Стасу теж стало неприємно, якщо він раптом дізнається.

Надмірна емоційність Макса працювала за принципом «олія у вогонь», Сашка розворушив чужий натиск, і він загорівся швидше, ніж встиг навіть помітити. Варто було Калимову з жахом відсахнутися від Сані, той зірвався з ланцюга і, порівнявшись з Максимом, вважай, накинувся на нього. Він міцно вхопився за шию Калимова однією рукою, а другу запустив у смоляні пасма і стиснув їх у кулаку, цілуючи вже по-справжньому, нахабно вриваючись язиком у чужий рот і не зустрічая опору. Бо якщо Сашкові досі не дали по морді — це не опір.

«Що, бляха, твою матір… Відбувається?» — Калимову страшно було навіть розплющувати очі, здавалося, якщо він це зробить, доведеться визнати, що це не сон. Хоча, відколи йому взагалі снилися такі сни? На жаль, закриті очі для хлопця стали помилкою фатальною. Відчуття загострились, силуети розмилися, а здоровий глузд помахав на прощання хустинкою. Адже якщо немає візуальних підтверджень, немає і інциденту, мозок буквально перестав бачити проблему і дійшов висновку, що її немає зовсім.

Бляха.

Бляха, йому ж подобається.

Так сильно, що коли Сашко видає якесь тихе, майже утробне гарчання, Максу зриває дах. Калимов стиснув Саніну футболку в кулаку, потягнув, притискаючи до себе, щоб остервеніло зім’яти чужі губи. Хлопці немов змагалися, хто з них більш пристрасно і чуттєво відповідатиме, хто швидше доведе іншого до гарячої, жадібної лихоманки. Те, що відбулося між ними, на пару миттєвостей стало правильніше, реальніше всього навколишнього разом узятого. З сьогодення залишилися тільки губи, руки і серцяї, що шалено билися.

…Коли коридором хтось пронісся, спотикаючись, а потім упав, ледве стримуючи блювотні позиви, хлопців накрило дійсністю майже одночасно. Саня відштовхнув від себе Максима, а той стрибнув ще на метр, витираючи губи тильною стороною долоні.

— Ні… слова, — попередив Калимов, намагаючись віддихатися.

— Ой, блять, теж мені привід для гордості знайшов, — Саша чомусь теж витер рота. Просто стало неприємно від того, як Калимов перевзувся в повітрі, ніби виставляючи Саню винним. — Ще пару пляшок, і я забуду про це, як про страшний сон.

— Ось і вирішили…

На цьому вони не розійшлися — боялися, що без нагляду хтось із них точно рознесе по всій тусовці їхній маленький секрет. І то нісенітниця, що за стіною всі вже спали. Хлопці сіли один навпроти одного знову, але тільки пили вже мовчки, швидко і багато, справді маючи намір забутися в алкоголі.