Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Фанфіки
6,791
Слова
22.9 M
Коментарі
9,313
Читання
79 d, 9 h
- – Почалося. Промовив один із тих, хто стояв у першому ряду. Голос його звучав важко з-під не менш важкого шолома. Усі, від командира до піхотинців, зціпили ĸулаĸи, ĸріпĸо стискаючи обмотані ĸожею руĸояті луĸів, мечів, списів і щитів. На деяких навіть тяжĸі лати залізного панцира не приховували тремтячих господарів. Штурм гірського Храму Шерца був нітрохи не гірший за облогу замĸа. Ані вузький сĸалистий траĸт, потицяний гострими виступами, таĸ і чекав на невдаху, що оступляться й напоять холодний камінь кров’ю, ані величезна, на кшталт кріпосної стіна, що відгороджує священне для ĸогось місце від нападників, – не були навіть половиною проблеми.
- 1.0 K • Nov 26, '24
-
- Рома задумливо перегортав галерею свого телефону. «Треба нарешті почистити її», – подумав він і почав видаляти безліч непотрібних фотографій: різні рахунки, чеки, розмиті зображення, на яких важко щось розібрати. Раптом він зупинився, його погляд привернув альбом із позначкою “червень 2021”. Серце стислося від сумної ностальгії, згадуючи ті часи, які вже не повернути. Це було літо, що залишилося в його пам’яті яскравим спалахом, сповненим моментів,…
-
- Я заблукав на рівному місці, навіть коли карта була в руках. Тону у власних амбіціях, навіть не діставшись до берега. Я програв. У всьому. Програв собі, програв любові. Програв Валіку. Хоча він навіть не здогадується про це. Не бачить мого білого прапора, який я давно підняв перед ним, дозволяючи зайняти всі території мого серця. Але, по правді, він захопив їх ще до того, як…
- Попередній 1 … 5 6 7 … 13 Далі