Розділи
-
-є справа. поговоримо після уроків, коли будемо годувати котиків. -я безмежно люблю говорити з тобою, але ці розмови інколи затягуються і тому ми можемо не встигнути купити браслети. -я це теж розумію. Мінхо, облиш ті браслети, ще встигнемо забрати. а ось нашу бесіду я не можу…-
12,5 K • Ongoing
-
-
— Ну мааам, я не хочу їхати до бабусі. Я хочу провести це літо з друзями в Харкові. — Хьонджин, цього разу ти з'їздиш туди всього на один місяць, допомогти з врожаєм, й повернешся до міста. Май трохи поваги до своєї бабусі! Все таки їй вже не 60, щоб по грядках бігати, і збирати…
-
798 • Ongoing
-
-
О 4:00 Хьонджин і його мама вже стояли на пероні, чекаючи потяг. Вічі парубка були неначе під тяжким грузом, і доводилось кожну секунду їх розмикати, щоб не впасти в сон прямо на холодний кафель. Його мама на відміну від нього була досить бадьорою, і емоційно росказувала сину щось,…
-
798 • Ongoing
-
-
Джісонові коліна зелені від трави, а у волоссі заплуталися пелюстки волошки, бо він, дурний, знову валявся в траві, граючись з котами. Мінхо, він ніколи не зізнається, але цей Джісон – з зеленими колінами та волошками у волоссі, сяючий на сонці що ховається за горизонт –…
-
1,4 K • Ongoing
-
-
Глава 1. На шкільному майданчику, як завжди, шумно. Компанія хлопців, які походять на гопоту намагається грати у футбол. Звичайно, грою це не назвати, скоріше – скудна пародія. Всі в пилюці, на кедах сині плями від шовковиці, якої повно-повно росте у дворах, але яка різниця, мяч…
-
2,2 K • Ongoing
-
-
неповний місяць вже давно освічує зоряне небо. поза містом вогників нагорі стає ще більше і це нагадує одну з тих картин сучасного мистецтва, що декілька місяців тому фелікс бачив у музеї. кожен бачить у цьому щось своє особисте, таємне. таке, чим ділитися зовсім не хочеться.…
-
815 • Ongoing
-
-
Хлопець біг так, наче від цього залежало його життя. Але хоч і мав він довгі ноги, та Чанбін усе одно був швидше. - Добігався, курчатко! – гаркнув він, із силою штовхаючи білявого (фарбованого!) хлопця у стіну. Той врізався у бетон та зойкнув від болю. - На мене дивися, -…
-
2,2 K • Ongoing
-
-
Дванадцять. Дванадцять днів вони без перерви проїбалися на студії. Щоб записати півтори пісні. Чан згадував ці дні як страшний сон. Власне, щодо снів. Поспати за цей час йому вдавалося години півтори максимум. І в Чана залишалося десь півтора відсотка душевних та фізичних сил,…
-
2,5 K • Ongoing
-
-
Ян Чонін – хлопчина, вступивший на юриста, бо «мама так сказала», він накручує чорне волосся кожен ранок і носить окуляри в витонченій тонкій оправі, потому що це в поєднанні з милими ямочками на щоках робить його ще більше чарівним. Хлопчина, який носить вузькі джинси з…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
У цього міста була своя душа... Хоч більшість її та не бачили, вважали що душа є в інших містах, у Львові, Харкові, Києві, а це місто пусте. Таке ж пусте як сизий туман над головою, який насправді називався "смог", до якого звикли абсолютно всі містяни, хоча і не знаходили в цьому…
-
1,2 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 830 831 832 … 1 338 Next
