by AnriDeBorze —289 рік від Завоювання Фарен вислухав Террона без тіні сумніву: — Якщо він каже, що межа існує, значить, краще не перевіряти. Пентос повільно зникав у ранковому серпанку. Сім кораблів трималися одним порядком: три судна Варти й чотири купецькі, капітани яких наперед погодили…
by AnriDeBorze —289 рік від Завоювання На другий день у Браавосі Фарен зрозумів ще одну причину, чому Террон не любив залишати «Вітряну Наречену» без нагляду. До полудня біля борту вже побували четверо теслярів, два продавці канатів, майстер вітрил, чистильник днища й чоловік, який оголосив…
by AnriDeBorze —288 рік від Завоювання Темні хмари наздогнали «Вітряну Наречену» ще до вечора. Террон помітив зміну значно раніше, ніж дощ торкнувся палуби. Він кілька разів перевірив напрямок вітру, подивився на воду й наказав зменшити площу полотна, хоча частина моряків ще не бачила причини…
by AnriDeBorze —288 рік від Завоювання Через двадцять шість днів після повернення «Вітряна Наречена» знову була готова до моря — принаймні так це сформулював Террон. Фарен стояв на причалі й дивився на нові дошки правого борту, світліші за стару обшивку й добре помітні там, де піратська галера…
by AnriDeBorze —288 рік від Завоювання «Вітряна Наречена» втратила Лісс із виду ще до полудня. Світлі будинки острова спершу стали вузькою смугою над водою, потім кількома плямами в серпанку й нарешті зникли зовсім. Фарен стояв біля правого борту довше, ніж вимагала цікавість. Раніше він уже…
by AnriDeBorze —288 рік від Завоювання Корабель міг чекати одинадцять днів. На дванадцятий спадкоємці Мороса Веллара мали право прийняти іншу пропозицію, і Неро прийшов до Фарена з книгою ще до сніданку. — Одинадцять днів. Фарен відклав ніж, яким різав хліб. — Скільки бракує? Неро назвав…
by AnriDeBorze —288 рік від Завоювання Капітана вони шукали двадцять три дні. Ще до початку Фарен припускав, що головною проблемою стане ціна. Лісс швидко довів протилежне: у одному з найбільших портів, які він бачив у цьому світі, людей із титулами капітана, керманича чи штурмана вистачало в…
by AnriDeBorze —288 рік від Завоювання Фарен розплющив очі. Над ним било в повіки незнайоме полуденне сонце, під спиною пік камінь, а з вітром тягнуло сіллю. Останнім, що він пам’ятав, був зовсім інший біль — той, після якого вже не прокидаються. Він не ворухнувся. Спершу прислухався до серця й…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.