by Melissa Owl —Олівер ще ніколи так швидко не бігав. Вітер тріпотів у його волоссі, оглушуючи. За ним летів Енді, намагаючись наздогнати. Сайкс кричав на повні груди, марно сподіваючись отримати від когось допомогу. Вулиці були порожніми, лише подекуди світло у вітринах магазинів здавалося…
by Irene Parsons —Це був пізній вечір. Майже ніч. Після довгого знімального дня всі розійшлись. Студія стихла. Ти вийшла на терасу — подихати. Повітря було свіже, небо — темне, але зірки майже не видно через міське світло. І ти не здивувалась, коли за кілька хвилин він вийшов теж. У худі, без…
by Irene Parsons —Наступного ранку було щось інше у повітрі. І це “щось” йшло від Чана. Він не змінився зовні. Він не раптом почав кидати фрази як Джисон, чи клеїтись як Ліно. Але в його присутності зʼявилась інтонація “я бачу тебе”. І не тому, що мусить. А тому що хоче. Коли ти прийшла до…
by Irene Parsons —Ти мовчала кілька секунд. Його слова ще висіли в повітрі — несміливі, чесні, тривожні. Він стояв, як винуватий школяр, хоча це був той самий Чан, який вів стадіони за собою. Ти повільно встала. Підійшла ближче. Він ледь помітно відступив на крок — не від страху, а від поваги.…
by Irene Parsons —Після тієї вечері щось у Чанові змінилось. Не різко, не одразу. Але ти помітила. Він почав з дрібниць. Притримував для тебе двері. Зупинявся поруч, коли ти щось несла. Сидів ближче під час планувань. Але щоразу, коли ти оберталась — він відводив погляд. І навіть коли був…
by Irene Parsons —Це була звичайна вечеря в студії — всі замовили щось з доставки, розсілись хто де: на дивані, на підлозі, на підвіконні. Атмосфера була затишна. Тепла. З тими самими фразами, що часто повторюються, сміхом і втомленими, але щасливими обличчями. Ти сиділа на підлозі з ноутом на…
by Irene Parsons —Останні дні були дивними. Не через флірт хлопців — ти вже звикла до підвищеної уваги. А через Чана. Він був… дивно близько. Не фізично. Просторово. Як тінь. Ти обертаєшся — він стоїть біля апаратури. Смієшся з Ханом — його погляд ковзає по вам. Сидиш обідати в кухні — він…
by Irene Parsons —Наступного дня в студії було людно. Зйомка для контенту, новий мерч, хаос у гримерці й техніки, які постійно когось кликали. Ти ходила з планшетом, зупинялась біля кожного: перевірити, хто що вдягає, що де лежить, де чий мікрофон. Але цього разу погляди ковзали за тобою не лише…
by Irene Parsons —Тур закінчився. 4 місяці — виступи, перельоти, інтерв’ю, постійні збори й репетиції. І хоча всі втомилися, настрій був на підйомі: хлопці повертались додому. До студії. До свого кола. І, безумовно, до тебе — тієї, хто завжди була поруч, розкладала вітаміни, шукала загублені…
by meshp —Сон дійсно був міцний. Морфей забрав дівчину в самі темні закутки свого царства, і показував уривки з минулого, яке вона старалась відштовхувати від себе постійно. Вибратися з цього сну здавалося неможливим, не було ні дверей, ні інших виходів, відчуття як в нескінченному циклі…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.