by EasyLizzie —– То як? Все зрозуміло? У відповідь почувся стогін ментального болю. – Іруко, мені здається, вона відключилася ще на минулій темі. Уміно приречено глянув на Анко, яка розвалилася на його дивані, а тоді перевів погляд на Акане. Та сиділа за кухонним острівцем, сховавши обличчя…
by EasyLizzie —Ще вранці Какаші стовбичив у невеличкій квартирі, де із видатних речей було хіба що прокисле молоко, і покірно приймав той факт, що матиме випробовувати нових генінів. А тепер він сидів в одній з аудиторій Академії, очікуючи початку позачергового іспиту. Весь цей день був…
by EasyLizzie —Нічні жахіття почали своє переслідування поступово. Спочатку це були відлуння минулого, страшні, давно поховані у пам’яті, спогади чи картинки, спотворені уявою. Це ставалося й раніше, і з часом жахи зазвичай слабшали, а тоді вона геть не бачила снів якийсь час. Та цього разу…
by EasyLizzie —Дні зливалися в одну нерозбірливу купу. І хоч стрімко наступаюче літо не давало забути про плин часу, Акане все ж іноді губилася в днях тижня та числах. Після повернення з розвідувальної місії її одразу ж відправили на найнудніше завдання із супроводу в команді Шірануї.…
by EasyLizzie —День здавався просто нескінченним. Тіні так повільно рухалися серед дерев, ніби час насправді завмирав з тією ж силою, з якою очікування виїдало зсередини. Але для Саку ці розтягнуті у цілий день миті завжди були цінними – він насолоджувався колючим передчуттям винагороди,…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.