Розділи
-
Таких подробиць і таких деталей Чімін поки що не знав. Він дізнається про все це завтра. А сьогодні лише ватні ноги, що ледве пересувалися, скляний погляд, спрямований у нікуди, і відчуття, ніби сьогодні він помер. Вийшовши з метро, він повільно плив потоком пішоходів, не…-
126,4 K • Completed
-
-
Його обличчя нагадувало кам’яну маску – жодної міміки, жодного руху. Очі опущені, повіки наполовину прикриті. Рухи повільні, вивірені, наче він був не живою людиною, а лялькою на невидимих нитках. Чімін прямував до найближчої станції метро, достеменно знаючи: додому сьогодні не…
-
126,4 K • Completed
-
-
Чімін вдивлявся крізь дим, що клубився над перехрестям, і його очі почали сльозитися. Від жаркої хвилі, що котилася від палаючих машин, повітря над асфальтом тремтіло, ніби розплавлений метал. Він моргнув, намагаючись очима пробити цю завісу, і тоді побачив… Машина Чонів лежала…
-
126,4 K • Completed
-
-
Пак Чімін перебував на даху бібліотеки. Це була типова чотириповерхова будівля 1950-х років, зведена у стилі післявоєнного модернізму. Її особливістю була пласка дахова конструкція з високим цегляним парапетом заввишки близько метра. Саме за цим масивним бар'єром, що нагадував…
-
126,4 K • Completed
-
-
Як виглядають персонажі: https://surl.lu/exymhm Ця історія почалась триста років тому на вузьких вуличках Сеула, де запах лікарських трав змішувався з димом від вогнищ. Тоді ще ніхто не знав, що троє звичайних лікарів — Пак Чіхун, Чон Мінхо та Кім Юнсу — покладуть початок цілим…
-
126,4 K • Completed
-
-
Лондон. Сучасність.Коли я зайшла до своєї кімнати, ледве втрималася на ногах і впала на ліжко, заплющивши очі. Моя кімната була моїм відображенням — стриманою, суворою й водночас наповненою тихим, майже байдужим шармом. Стіни, пофарбовані в темний графітовий відтінок, поглинали…-
4,9 K • Ongoing
-
-
Ліс неподалік від Бухареста. 1960 рік. Веліса вже два роки не говорила ні з одним створінням, окрім жертв. Її голос почав забувати, як звучить спів. Світ — як кістка без м’яса. Лише ніч і кров. Вона стояла посеред лісу, босоніж, з волоссям, злиплим від дощу, з втомленими, заплаканими…
-
4,9 K • Ongoing
-
-
Лондон. Сучасність. Я почула чи то хрип, чи то стогін. Не бачила очей Сема, але точно знала — вони майже вилетіли з орбіт.— Що ти? Що ти робиш? Зупинись! Ти що, божевільна? — закричав він. Мені, звісно, байдуже. Я міцніше притиснулася до його шиї і ковтнула ще ковток свіжої крові. Все…
-
4,9 K • Ongoing
-
-
1688 рік. Румунія. Дрегешань. Сонце ховалося за далекими верхівками дерев, фарбуючи небо у відтінок запеченої крові. Веліса тримала в руці останній плід Мір’Арана — світло-червоний, пульсуючий, немов серце. Його смак завжди нагадував: ви можете виживати, не вбиваючи. Так її вчив…
-
4,9 K • Ongoing
-
-
Ти вже сотні разів бачила цей погляд. Але цього разу — інакше.Цей чоловік не боїться. Не збуджений. Він... зацікавлений.А ти — голодна. І вперше хочеш знати, як він пахне зранку, а не після ночі смерті. Лондон. Сучасність.Ніч. Туманне місто. Вона сидить у барі. Тиха, витончена. Її…
-
4,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 33 34 35 … 1 316 Next
