Фанфіки
Додати фанфік | Додати розділ | Додати Оріджинал | Додати розділ до Оріджинала |
Stories
6 981
Words
24,7 M
Comments
9 541
Reading
85 d, 21 h
-
Життя піддослідних у лабораторії “Ценг” — серед лікарів, що насправді є катами, роблячи операції без анестезії, — повне болю та відчаю. Це маленький комікс, що читається як манґа, про фрагмент життя номера 5. -
-
Це розповідь про 15-тирічну дівчину, яка захоплюється волейболом. У неї не просте життя та вона знаходить підтримку в своєму тренері Павлові, йому 21, який буде хорошим другом. Але спочатку вони були навіть не знайомі… – І ти… як тебе звуть? – пролунав низький, чоловічий голос Павла який звертався до незнайомки, що аж тіло вкривалось мурашками. – Катя, – тихо мовила дівчинка. – Катруся, до…- 2,6 K • Жов 27, '25
-
-
Що ви знаєте про місце, куди попадають загублені, зруйновані життям душі? Де темрява та спогади продовжують знущаться над ображеними дітьми, катуючи їх жахливими спогадами та мертвими родичами? Цікаво… Чи зможе хтось впоратися зі своїми демонами, навіки зачинивши двері у своє минуле? Джефф-вбивця – підліток, що самотужки вбив свою родину.. чи може, не всю? Він намагається повернутися до звичного йому світу та допомогти іншим, але натомість віддавши надто велику суму за власний спокій. Що ж, побажаємо йому вдачі, бо це єдине, що можна зробити в цій ситуації. - Він тримався, коли продзвенів дзвіночок, пускаючи останнього на сьогодні відвідувача. Тримався, коли той, посміхаючись, озвучував замовлення. Тримався, вишиковуючи шеренгу зі стаканчиків. А потім цей відвідувач простягнув йому цукерки і посміхнувся так тепло… І це стало тріщиною, що стрімко ширилась стіною самоконтролю Ібо. Він вперто тримався весь день, та від цієї співчутливої посмішки практично незнайомої людини раптово розлетівся уламками, розуміючи, що більше не витримає. Ідея народжена під час поїздки з переходу між піснями Ван Ібо 我(I'm not here)在 і Сяо Чжаня 还原.
-
"Я впевнена, що українська мова не буде забута, тож й пишу ці нотатки. Не знаю, чи згадають мене колись мої нащадки—наплювати. Головне, аби історію Будинку "Слово" було оприлюднено."- 122 • Січ 7, '26
- 945 • Січ 10, '26
-
- — Манджиро, недотримання власного слова — це поганий вчинок. Ти повинен прийняти покарання, аби усвідомити свою помилку, — спокійним, хриплим голосом говорить Мічі. — Прийняти покарання? Майкі це вже подобається... Такий Такемічі збуджує. Майкі робить крок уперед... Ох, це передчуття в крові — яке ж воно ахуєне.
- 1,3 K • Січ 15, '26
- 1,6 K • Січ 15, '26
-
-
Умемія Хаджиме закохується в дівчинку з хорошої сім’ї, і її Тато з тренер з Тайського Боксу який не любить хуліганів, навіть з хорошими моральними якостями- 632 • Січ 23, '26
- 1,1 K • Січ 23, '26
- 3,1 K • Січ 23, '26
-
- Про темні, молоді роки біло-рожевої Елли Міррел. Завжди щось хочуть й вимагають, А ти покажеш лише страх. Поваги чи міри не знають, Цінують менше, ніж комах. Тебе – тиху, сіру й ламку, Беззахисну, зручну натуру. Програєш знов цю боротьбу, Й почнеш криваву процедуру. Ні слова друзям і батькам – Малу, дурненьку й не почують. Ти ж – лише хочеш свіжих ран,…
- Previous 1 … 12 13 14 … 17 Next
