Розділи
-
Я страшенно нервувався, стоячи в коридорі біля вхідних дверей. Нарада вже закінчилася, деякі пішли розмовляти зі своїми сім'ями чи підлеглими, розповідати останні новини, тобто. А я чекав на тата, щоб теж поговорити на чистоту. Я знаю, що він відмовиться залишати мене, але я хочу…-
171,3 K • Ongoing
-
-
Мерліну завжди було дуже нудно на важливих зборах. Для такої події Артур не побоявся зайняти найбільшу залу для важливих засідань у міській ратуші. Мерлін не знав, як на таке погодився місцевий мер, але ніхто не повідомив йому всі подробиці, тому що Пендрагон завжди знайде собі…
-
171,3 K • Ongoing
-
-
Руїни, які колись були стінами школи-інтернату в під Загребом, освітювало яскраве, геть не осіннє сонце. Подекуди на залишках цегляного муру лишився попіл – наче в будівлю потрапила боєголовка або ж у ній сталася дуже й дуже масштабна пожежа. Навколо лежав густий туман – це було…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
«Хоч десь згодилися мої навички», – Габріель взяв Маріанну на руки, щоб віднести її в дім. Жінка не припиняла плакати й намагалася вдягтися. Хлопець заспокійливо погладив її руки. «Все добре, я з тобою, ти в безпеці», – наостанок він штовхнув ногою непритомного вартового й забрав…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
Крист'ян обійняв мене, не соромлячись людного місця. Ми зустрілися вранці біля квіткового магазину, бо він запропонував, а я потребував його, ніби залежного. Дивно так говорити, але надійніше за людину, ніж Крист'ян ще треба пошукати. В його обіймах я відчув себе на своєму місці.…
-
171,3 K • Ongoing
-
-
«Номер недоступний». Зв’язатися із Маріанною не виходило вже понад місяць і Альду це зовсім не тішило. Її дочка час від часу втрачала свідомість – на короткі періоди й не надто часто. «Може їй легше через гірський клімат», – допускала Рейн, хоч і знала, що пробудження працює не…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
Зовні я точно пішов у батька — ось що перше спало мені на думку. Знаю, ця думка прийшла не вчасно й вона зовсім ні до чого, але так воно і є. Я не так уявляв Мерліна, могутнього чарівника, чий точний вік нікому не відомий, та й батька теж не так уявляв — все ж таки, до цього моменту я…
-
171,3 K • Ongoing
-
-
«Александре, я ж бачу, що ви прокинулись». Із того, що княгиня в камері, він зрозумів, що проспати багато йому не вдалось. «Якщо їй вірити, то за одинадцять діб я вже виспався по саме нікуди», – роздратовано подумав мессір. Якби там не було, відриватись від подушки й подавати хоч…
-
138,6 K • Ongoing
-
-
Перше, що кинулося мені у вічі — це двері нашої кухні. Ми опинилися вдома біля кухонного обіднього стола. Тато одразу мало не впав на підлогу, я встиг підтримати його та допоміг дійти до стільця. Я все ще не розумів всієї серйозності ситуації, але щиро намагався допомогти хоч…
-
171,3 K • Ongoing
-
-
Дихання завдавало багато болю. Різкого, пронизуючого, потім тупого й тривалого, який не минав – лише повертався з новою силою вслід за кожним подихом. У небутті було приємніше. Там було темно, що проти вічного білого світла під стелею здавалося найбільшим блаженством. Депривація…
-
138,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 953 954 955 … 1 340 Next
