Розділи
-
Вперше у своєму нікчемному житті Ім Чангюну так пощастило, адже він НАРЕШТІ отримав цю карту! Він іде на фансайн! Він уперше побачить так близько своїх кумирів! Він навіть зможе потримати їх за руки! Він зможе наробити мільярд фото на свій новенький Canon, який брав із собою лише в…-
3,3 K • Ongoing
-
-
– Оппа, ти теж фанат? – видав трохи пискливим голоском Гюн, з дурною посмішкою на обличчі і очима, повними обожнювання. Йому було страшно до всирачки, але відступати було ще страшніше, тому школяр намагався посміхатися і зобразити захоплення та інтерес. – Оппа? Серйозно? –…
-
3,3 K • Ongoing
-
-
Промайнув рік — Укладімо контракт?, — не відриваючи очей від газети спитав Кі. На столі стояло горнятко* запашного, пряного чаю, аромат якого розповзався кімнатою з каміном, що служила вітальнею. Хоча свою назву це приміщення давно не виконувало, гостей ніхто не приймав і не…
-
7,0 K • Ongoing
-
-
Два роки по тому Кіхьон щасливий йде додому, тримаючись за руки з поганським богом, якого він все-таки вмовив поїхати з ним на два тижні до Мальтійського узбережжя. Цього разу велику валізу тягнув Чур ґрунтовою дорогою, що переходила у вузьку стежину. Теплий вітер щоразу…
-
7,0 K • Ongoing
-
-
Єдине, що зміг виловити з білого шуму новин Ім ― кілька слів про знайденого у власній квартирі Дерека, щось про дві версії, вбивство та самогубство, і, для себе, хоча б якісь виправдання вчорашнього отруєння. Торгівля наркотиками під прикриттям поліції, корупція, приховування й…
-
7,4 K • Ongoing
-
-
Мох і пожовклі голочки, що й досі пахли хвоєю, вогкі, тому й шурхіт під ногами трохи тихіший, ніж кілька днів тому. Десь попереду монотонно й майже нечутно шумить дощ. Та він далеко на стільки, що хвилюватись про нього ― зовсім зайве. Прохолодний осінній вітерець, мов пустотливе…
-
862 • Ongoing
-
-
Вонхо ніколи не планував працювати у військовому госпіталі, а на кухні тим паче. Та життя склалось так, що хлопець у свої двадцять п’ять ледве не голодував, тому довелось обирати – бомжацький спосіб життя чи таки робота з непоганою зарплатнею в їдальні військового шпиталю.…
-
2,0 K • Ongoing
-
-
— Чому я вічно бачу, як тебе б'ють? Чому ти не відповідаєш їм силою? — злісно шипів Вей, намагаючись утримувати двері кабінету з історії (який був настільки історичним, що вже розвалювався) і не дати шкільним хуліганам проникнути всередину. — Та йдіть звідси! Ми не збираємось…
-
2,1 K • Ongoing
-
-
Чи можемо ми вважати, що все, що нас оточує - справжнє? Всі люди, що так неочікувано з'явилися у нашому житті і так само швидко зникли, не лишив після себе й сліду. Та й слів від них ніяких і не було. Вони просто зникли, залишилися лише в нашій пам'яті фантомом. Чи були вони насправді?…
-
1,9 K • Ongoing
-
-
— У вас рак серця останньої стадії. Все затихло. Було чути лише звуки медичної апаратури і слабкого дихання, яке розчинялося в тихому співі радіо в кінці кабінета. Лікар продовжував говорити, але всі слова пролітали мимо вух. Він чув веселі крики дітей, що раділи на…
-
1,9 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 885 886 887 … 1 337 Next
