Розділи
-
– Мені здається, я помилилася, – після слів зеленоокої білявки серце Бенета пропустило удар, – Знаєш, добре, що це був ти, а не хтось інший, – Фішль намагається покращити тон розмови, та хлопчина ніби не чує. Блондин легенько усміхається й мовчить, дивлячись кудись далеко, а шум у…-
675 • Ongoing
-
-
Цієї ночі Сяо не буде самотнім, він відчував це усією своєю душею. Не таким, як він почувався зазвичай, коли був удома, або навіть коли жив із дядьком Чжун Лі. Він не підозрював, що сьогодні його чекатиме визволення із полону порожності, яка обволікала усю його душу. Юнак відчував,…
-
1,7 K • Ongoing
-
-
В кімнаті було холодно і порожньо. Венті ця квартира душила, обпікала, кидала в мороз і примушувала тремтіти. Ця квартира. Він тут не жив раніше, а переїхав сюди лишень тоді, коли прозустрічався із Сяо добрячих пів року, і жив потім із ним разом. Ділив з адептом життя у цій панельці…
-
907 • Ongoing
-
-
Ввечорі п'ятниці Чжун Лі повернувся додому після важкого робочого дня. Ступаючи на поріг він автоматично вимовив слова привітання, коли побачив, що вдома нікого не було. На порозі його зустріла лиш порожнеча коридору і підозріла тиша. Зазвичай в такий пізній час всі троє його…
-
898 • Ongoing
-
-
Мені було 6 коли я стояв біля дому рагнвіндрів. Мені було холодно і дуже лячно. Я не розумію досі як там опинився. Це мій перший спогад зі свого життя. Мені було 7 коли я вперше почув голос в голові, що говорив зі мною. Я з ним подружився. Він назвав себе Аццо. Він розказував…
-
753 • Ongoing
-
-
У Ґоро ясні блакитні очі і найм'якіше на дотик волосся, яке Казуха колись взагалі міг би чіпати. Подумки, звісно, йому завжди бракувало сміливості доторкнутися до них насправді. Казуха дивиться - здалеку, зблизька, повстанське військо вже звикло скидати всі дивні деталі на його…
-
1,4 K • Ongoing
-
-
Юнаки сидять на кухні та п'ють чай. Але, якщо бути точним лише один з них, другий просто вважав за краще вивчати поглядом першого. Він ніколи не любив пити чай улітку, хоча атмосфера завжди подобалася. Але більше звичайно подобався його "ну майже чоловік", який виглядав навіть зараз…
-
360 • Ongoing
-
-
Невеличкий ліхтарик стояв на доріжці, освітлюючи достатньо, щоб не спіткнутись. Як завжди незмінний повний місяць то ховався за грозовими хмарами, то знову визирав, підглядаючи за панною. Блакитні очі стежили за кінчиком леза. Випад, поворот, випад, замах — не було нічого…
-
1,9 K • Ongoing
-
-
— Пробач, що не зберіг... — ледве рухаючи блідими губами вимовив Ділюк. — Це я винен. Моя вина в тому, що ти помираєш. — Продовжував він дивлячись на те, як Кейя посміхається, дивлячись на нього і простягає до його лиця руку. Ех скільки-б він зараз всього хотів сказати своєму…
-
396 • Ongoing
-
-
Архонт Вітрів був дуже дивною особистістю. Всі безсмертні, яких в своєму житті зустрічав Сяо, змушували відчувати їх велич лиш з першого погляду і викликали деякий страх глибоко всередині. Навіть у Гвейджон, яка, здається, була справжнім янголом, бавилася з людьми та м'яко…
-
453 • Ongoing
-
- Previous 1 … 656 657 658 … 1 339 Next
