by сонет —— здається, моїй спині кінець, - точніше, ніж так, свої почуття зараз сінцьов описати не міг. на вулиці було не надто спекотно, а сонце вже сідало. простими словами — був літній вечір, годин вісім. вісім сорок дев’ять, бути точніше. сінцьов стояв на зупинці тролейбуса і чекав…
by сонет —/написано для осіннього фікрайтерського з’їзду 2021, ключ 1 — залишся/ — містере ділюк, як ваші справи? рука рагнвіндра трохи смикається. перо залишає невелику кляксу на папері. — чим зобов'язаний? — нічим. дилюк все ще сидити за столом: він не планує…
by Iren Ragnvindr —Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: Безсонна ніч. Ділюк виповзає з теплого ліжка й натягує сорочку, щоб нічна прохолода не займала його. Не те, щоб він відчував холод володіючи вогнем, але гусяча шкіра й мурашки, що табунами бігають при такій температурі,…
by Iren Ragnvindr —Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: На публіку. – Ти втомився. Ітер посміхається, вітається з новою людиною і ніколи не просить допомоги першим. Його відводять до міста, можливо, навіть проводять екскурсію та дружелюбно пропонують залишитися і…
by Iren Ragnvindr —Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: Какао і шкарпетки. Еола дивиться на гору одіял та пледів на їхньому ліжку та не знає, чи гарно буде зараз засміятися, чи не зовсім. – Все настільки погано? – співчутливо запитує вона, присідаючи десь на краєчок. У…
by Iren Ragnvindr —Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: Забути парасольку – Ти можеш взяти мою парасолю, – мовить Ділюк, знизуючи плечима, роблячи вигляд, ніби то не його вуха порожевіли, – мені не потрібно. Ділюк завжди такий – він здатен віддати навіть останню копійку…
by aviaringo —"Знаєш, іноді мене дивує, як ти старанно вглядаєшся в кожну пересічну людину, але ніколи не знаєш як поводитися з власними емоціями" - Альбедо лише кинув короткий погляд на Каю, що сидів на єдиному стільці в лабораторії і вкидував періодично якусь нісенітницю, от як зараз…
by aviaringo —Сьогодні люди дратують.. інакше. Не тим тихим зудом десь на кінчиках пальців, коли пара дурних жартів - і досить там, а.. просто якось інакше. Ноги самі, за звичкою, несуть до таверни, і в голову лізе червоне марево - зупиняюся, змушую себе розвернутися і піти погуляти сьогодні…
by еня —він виглядає жахливо. божевільна посмішка торкається його закривавленого, білого як сніг обличчя, а погляд — колись такий палкий до всіх таємниць істини живого — несамовито бігає від одних очей до інших і без попередження зазирає прямісінько в серце, де любов до нього ще…
by сонет —— альбедо, якого біса..?! альбедо... альбедо — це я. та чи "альбедо" я? дивно... мені здається, моя вчителька називала мене так завжди. вона поверталась до мене і посміхалась, а потім промовляла моє ім’я, яке сама мені і дала. але що було до цього? я певен — хтось був до мене.…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.