by Milaer —Блакитні крила розрізали небосхил, приковуючи до себе всі погляди. Десятки очей дивилися знизу вгору на прекрасного дракона, який перекривав сонце, хмари, світло, звертаючи на себе увагу, відкидаючи тінь, що накриває міста. А хлопчик на його спині лежав, розкинувши руки,…
by Марина —"Студентське життя ніколи не буває легке" - така думка промайнула у мене, коли я бігла по вулиці до свого університету. Маючи творчу натуру, я мала вдачу вступити на економічний факультет, то ж тепер я маю засунути свою творчу натуру поглибше і розібратися з усіма тонкощами…
by Cy4n1d3 —Взагалі-то я письменник і мав би мати величезний словниковий запас для висловлювання власних думок, однак мій чомусь обмежувався детективними романами, за допомогою яких я поступово закохував тебе в себе. Адже в кожній історії, якою ти блукав між рядків, містилась частка моєї…
by sigynnn —За вікном вже сутеніє. Сергій сидить на кухні з ноутбуком. Не зважаючи на те, що робосий день вже закінчився чоловік хотів встигнути ще дещо зробити. Не те, щоб це було чимось терміновим, але все одно варто було встигнути закінчити до ранку. Він переходить по черговому покликанню…
by меф едрончик —вирізки з щоденника психотерапевта ким техьона. день третій. шестое вересня. він давно зрозумів, що так іноді буває. начебто, все добре. начебто нічого не заважає та не турбує. нестерпне сонце сліпить очі, але не гріє; рятує від того холоду, який вже до крику набрид. все…
by Deef —Нотатки Гектора Стрейта «11.07 вівторок » «Очі навпроти були брехливі. Їх хазяйка то дивилася на лодоні, то розглядала щось у вікні. Полиці з книгами, що були в мене за спиною, здавались їй цікавішими ніж моя персона. Перед прийомом пацієнтка попросила вимкнути центральне…
by Вау —Випадкова замальовка, написана о 2 ночі. Академія Чар.. Точніше тепер вона "Забута Академія" Скільки спогадів з нею.. Спогади, що безслідно зникнуть, залишивши лише накиди фарб та плям, серед яких ледве розбереш лиця близьких тобі людей. Кумедно, як місце, що було для тебе…
by wind_solar —Ти завжди вміла знаходити мить, щоб нагадати про себе. Ну що ж, вітаю, цю я ніколи не забуду. Я сиділа на підвіконні з гарячою чашкою кави в руках. Раптом мене охопило сильне бажання потягнутися за сигаретою, як це зазвичай роблять більшість героїнь драматичних фільмів, та,…
by Морська 🌿 —Першого сонця проміння Освітило обличчя мені. Я стояла і я зрозуміла – Це останні були шкільні дні. Воно світило на нас трохи п’яних, Щасливих, готових до змін. Ми прийшли на зустріч до Сонця – «Першого в дорослому житті». Воно ласкаво не дало нам заснути. Мовило :…
by Котлета-кун —300 слів Біль… Страждання… Агонія… Це все, що могли відчувати зараз жертви Фейтона, і він це все чудово усвідомлював, але не міг вже нічого зробити – він вже був залежним від катування людей. Йому вже набридла ця робота, але нічого не поробиш – «Геней Рьодан» потребує його…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.