by Фудзі чан —- Пітере!! Пітееер!!! - Може, він не тут? - Його ніде немає, де його ще шукати? Пітееер!! Ну і куди він зник? Я ж сказала йому зустріти нас у холі! Де ж він? Пітереее!!! Боже милостивий. Пробач мені, любий, я не думала, що нам доведеться шукати його по…
by SaTuo_ —Женя Проміння сонця вже вітались через вікно з хлопцем, який розкинувся на своєму ліжку під теплою ковдрою та не мав бажання залишати таке комфортне місце, але його телефон на кухні дзвонив вже втретє, і Женя, закутавшись в ковдру поплівся туди. П'ять пропущених викликів, два…
by SaTuo_ —Осінь. Ця осінь відчувалась для кожного з них по-особливому. Не така як завжди. Інша. Вона була сонячна, барвиста та з прохолодним вітром. Дарувала надію. Антон Антон прокинувся і вже ставив для себе на стіл філіжанку улюбленої кави під нову пластинку FKJ. Хлопець встиг ще…
by kuroyume —Розслаблена свічка довгоплинно плакала своїми стомленими краплями на блюдце у китайському стилі і аристократичних тонах, розбиваючи свої ламкі іскри об інтим темної ванної кімнати, де скрізь стояв коштовний і пряний аромат, чи то від запалених благовоній, чи то від блідих шкір…
by Nikandra —Перфекціонізм та прокрастинація - Заходь Женя, лягай відразу на ліжко. Ти підготувався як я тебе простив? Женя густо почервонів та зніяковіло відповів - Так, я підготувався. - Добре, молодець. Перевернись на живіт, зігни ноги в колінах та стань на четвереньки. Женя все…
by відьма з русявим волоссям —У цього міста була своя душа... Хоч більшість її та не бачили, вважали що душа є в інших містах, у Львові, Харкові, Києві, а це місто пусте. Таке ж пусте як сизий туман над головою, який насправді називався "смог", до якого звикли абсолютно всі містяни, хоча і не знаходили в цьому…
by Йонджунове вушко —Ранок починається з кави? У кожного по-різному, звісно, та багато хто просто обожнює пити каву зранку. Особливо, якщо це кава приготована коханою людиною. Чонін прокинувся з широкою посмішкою на обличчі і, не зволікаючи попрямував на кухню, звідки йшов терпкий, але приємний запах…
by Дощова печаль —Понеділок. Сьома година ранку. Дощ безупинно тарабанив по дахах сірих будинків. По чорних, мокрих від дощу тротуарах , під різнокольоровими парасольками, зовсім різні люди йшли по своїм справам, а з виразів їхніх облич можна було чітко зрозуміти , як вони “радіють” такій…
by Soup_with_horilca —Коли за спиною Ланґи зачинились вхідні двері, він озирнувся довкола, але поруч нікого не було. Хлопець вирішив написати другові. - " Рекі, де ти знаходишся?" Але навіть після прочитання повідомлення відповіді не було. Осінні вечори давали про себе знати, було трохи моросі…
by John W. Walkstone —Місто Л. завжди вирізнялося тишею та спокоєм. Не надто велике, не надто маленьке. Старовинні будівлі центру вперто захищаються від реновацій і, тим паче, знесення – натомість малими фрагментами одкривають вдячному глядачеві приховану почорнілим каменем ліпнину. Модні віяння їм…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.