by Karambolyyy —Єва — Давно не бачились, Липо! Я знала, що одразу, як я вкладу свою долоню в його, він згребе мене в обійми, ніби ми якісь давні друзі, що нарешті мають змогу зустрітись і погомоніти трохи. Я сподівалась, що він зрадить своїм традиціям, але мої сподівання завжди лишались…
by Karambolyyy —Я до тебе прийду, через гори і доли Майстерня Жана Кірштайна нагадувала заповідні території. Списані полотна служили долами, а випиті банки енергетиків виконували функцію гір. Сухі, на перший погляд, палітри нагадували болота, а олівці та пензлі, що стирчали з підставки, були за…
by Karambolyyy —Єва Аби Ерата все-таки відпустила Даріуса, мені довелось укласти із нею декілька нових угод і пригадати дещицю старих. На виході Заклі лишень гаркнув до мене: — Щоб духу її тут не було. — Не буде, — відзвітувалась я. — Не буде? — повторила Ерата зі здивуванням. Я…
by Stars_twinkle —Коли вони зі Снейпом піднялись гвинтовими сходами, то опинились в просторій круглій кімнаті з безліччю вікон. Там було купа столиків з крученими ніжками, на яких розміщувались дивні прилади, що тріщали й брязкотіли, а деякі навіть пускали хмарки диму. Здавалося, в цій кімнаті…
by murchik_mur_myau —Наступного ранку Макочі зустріло Умемію яскравим сонцем. Хаджиме, як завжди, був у чудовому гуморі - він обожнював свій район і людей, які робили його кращим. Почувши, що в одному з оновлених приміщень відкривається школа самооборони для дівчат і жінок без жодних вікових обмежень…
by Karambolyyy —Єва Вчергове окреслюючи стелю своєї кімнати в Стохесі поглядом, я намагалась вхопитись за думку, що свербіла в моїй голові. Вулиця, та вулиця з баром. Що ж повʼязано із нею? Розуміння влетіло цеглиною мені в голову. Я навіть підірвалась з ліжка, відчуваючи збудження від успіху.…
by Karambolyyy —Єва Я прокинулась від незвичного руху поруч. Зазвичай Леві не метушиться багато уві сні. Схоже, йому снилось щось не надто приємне. Йому ж не могли перейти мої кошмари? — Леві, — тихо покликала я, обережно шарпаючи його за плече. Його реакція була як завжди прекрасною, точною…
by Irene Parsons —Після тієї вечері щось у Чанові змінилось. Не різко, не одразу. Але ти помітила. Він почав з дрібниць. Притримував для тебе двері. Зупинявся поруч, коли ти щось несла. Сидів ближче під час планувань. Але щоразу, коли ти оберталась — він відводив погляд. І навіть коли був…
by Irene Parsons —Ти мовчала кілька секунд. Його слова ще висіли в повітрі — несміливі, чесні, тривожні. Він стояв, як винуватий школяр, хоча це був той самий Чан, який вів стадіони за собою. Ти повільно встала. Підійшла ближче. Він ледь помітно відступив на крок — не від страху, а від поваги.…
by Irene Parsons —Це була звичайна вечеря в студії — всі замовили щось з доставки, розсілись хто де: на дивані, на підлозі, на підвіконні. Атмосфера була затишна. Тепла. З тими самими фразами, що часто повторюються, сміхом і втомленими, але щасливими обличчями. Ти сиділа на підлозі з ноутом на…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.