by Вечірній Сутінок —Через декілька днів я засидівся до ранку, читаючи особисте листування Влада Першого, князя Дакійського. Цей політичний діяч був примітним тим, що в середині свого правління переродився у вищу нежить. І в такому вигляді ще деякий час правив князівством. Стався цей випадок понад…
by Вечірній Сутінок —З апартаментів короля я вийшов злегка напідпитку і трохи хитаючись поплентався на вихід. Раптом перед одним із поворотів я відчув легку тривогу. Зберися, скомандував я собі й відразу зібрався. Миттєво наклавши на себе закляття Магічної Концентрації та Магічного Зору. Магічна…
by Вечірній Сутінок —Поки я трохи вдався до спогадів про минуле, Конон зовсім непомітно для мене, доїв ще одну булочку, і в кошику сиротливо залишилася лежати тільки одна паляничка. Витерши руки об свої шовкові шаровари, він продовжив: - Спочатку ми вирішили, що це ви поширювали чуму. Маги слідчої…
by Вечірній Сутінок —Я добре пам'ятаю той випадок. Іноді пізно ввечері я люблю прогулятися пустельними вулицями нашого міста. Звичайно, я нікого не боюся, боятися треба мене. Зазвичай, на цих прогулянках я поглинаю еманацію магії смерті, яка вночі не розсіюється денним світлом. Вона у вигляді легкого…
by Вечірній Сутінок —Звичайним нічим не примітним ранком я перевірив поштову скриньку і виявив конверт із королівською печаткою: перехрещені дворучні сокири та корона між ними. Власне, потім із листа я й зрозумів, що це королівський герб. У листі йшлося, що мені належить бути вдома завтра після…
by Вечірній Сутінок —Дозвольте представитися Олександр Флай. Таємний некромант. Член міської гільдії алхіміків, сорок два роки, неодружений. Виглядаю набагато молодше, років на двадцять, цілком зрозуміло що це завдяки магічному мистецтву. Середнього зросту, худорлявий, аристократично блідий,…
by So — Захлопнувши за собою криві дерев’яні двері, Бібі полегшено видихнула. Ох, всередині цієї старої кабінки запах стояв… не найкращий. Хоча чого можна було очікувати від вуличного туалету? Бібі підняла голову. Перед нею возвеличувалася з білої цегли стіна двоповерхового…
by So —— Отак! — різко вигукнув Бастер, кинувши свою останню карту поверх інших — Я переміг! — Ц — незадоволено хитнувши головою, Едгар поклав свої три залишившихся карти поряд — Пощастило тобі, що я забув крикнути тоді. Вітаю. Бастер лиш хмикнув у відповідь, тепло…
by So —— Прийшли! Бібі мотнула головою, не зрозумівши, хто саме з друзів сказав це. Бо тепер, замість вітру, що трохи заспокоївся, голоси заглушала вода, що сильними струменями лилася з обшарпаного, явно не нового по вигляду фонтанчику. По шкірі Бібі пройшлися мурашки від…
by So —На небі з’явилися перші зірки. Не було чутно нічого, окрім шелесту листя від прохолодного вітру, негучного шуму і гавкіту вуличних собак у далечі. “Мабуть, таких звуків багато і вдень, та тоді ніхто не звертає на них уваги” — подумав Едгар, якого неабияк це все напружувало.…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.