by VIKTOR PETRENKO —Кілька днів минуло з того моменту, як Ілля востаннє відвідав кав’ярню. Вітя відчував себе якось порожньо без його щоденних візитів. Серце стискалося від думки, що, можливо, Ілля образився на нього, але згодом Вітя згадав, що Ілля має готуватись до змагань . Одного дня до кав’ярні…
by VIKTOR PETRENKO —Літо непомітно підходило до кінця. Золотисте листя почало вкривати тротуари, а вечори стали прохолоднішими. Вітя стояв біля вікна кав’ярні і спостерігав за тим, як люди поспішають своїми справами. Йому так не вистачало звичного галасу, сміху та, звісно ж, Іллі. Останнім часом…
by VIKTOR PETRENKO —...їхні губи стикнулися в м'якому, вологому дотику. Спочатку поцілунок був легким і ніжним, як пелюстка троянди, що торкається шкіри. Але з кожною миттю він ставав все більш палким і наполегливим. Ілля поглибив поцілунок, віддаючи всього себе в цьому процесі, викликаючи у киянина…
by VIKTOR PETRENKO —Голубки стояли на порозі нової ери, не в змозі повірити в те, що сталося. Ілля та Вітя, два серця, що об’єдналися в єдине ціле. Ще недавно їхні почуття були таємницею, а тепер вони відкрито дивилися один одному в очі, відчуваючи незбагненну радість та хвилювання. Спочатку,…
by DeletedUser1 —Нічне небо Нью-Йорка ні коли не було всипано зірками. Хоча точніше сказати їх не було видно через світло, яке випромінювало місто, але все-таки багато хто зміг побачити, як комета розрізала нічне небо. Дехто стояв і загадував бажання «зірці», а деякі навіть зі збентеженням…
by BrehlivijKaj —І Нудно. В чому сенс? Погляд від телефона переходить на стіну навпроти ліжка. Як же нудно. Чи той примарний сенс взагалі існує? В думки закрадається усвідомлення, що ж то воно таке – дивне незрозуміле ніщо. Те саме відчуття – коли нічого не хочеться, і щоб з’явилося…
by neuether —- Почалося. Промовив один із тих, хто стояв у першому ряду. Голос його звучав важко з-під не менш важкого шолома. Усі, від командира до піхотинців, зціпили ĸулаĸи, ĸріпĸо стискаючи обмотані ĸожею руĸояті луĸів, мечів, списів і щитів. На деяких навіть тяжĸі лати залізного панцира не…
by Padam —Я був звичайною людиною. Звичайнішої не знайдеш. У мене були люблячі батьки, вередлива сестра й двоє друзів. Я насолоджувався життям — кожною миттю, кожною секундою. Але, як і в кожній історії, тут є своє «але». Моє життя було надто спокійним, надто безтурботним. І тому десь у…
by Padam —Легкий вітерець колихав води моря. Хвилі плавно й ніжно накочувались на піщаний берег. Сонце світило яскраво й гріло своїми променями. Одним словом, ідеальна атмосфера щоб насолодитись прогулянкою пляжем. І я так думав, але зі мною нав'язався одна прискіплива людина. - Чому я не…
by Padam —Руки потіли від хвилювання. Страх наростав з кожною хвилиною. А що, якщо вона не зможе? А якщо спіткнеться? Або запнеться? Навколо снували люди. Хтось репетирував, хтось просто чекав свого номера. Більшість розмовляли — з рідними чи друзями. Вона теж могла б зараз говорити з…
We use cookies to enhance your browsing experience, serve personalized content, and analyze our traffic. Some features are not available without, but you can limit the site to strictly necessary cookies only. See Privacy Policy.
Login
Log in with a social media account to set up a profile. You can change your nickname later.