Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Роблю вибір в сторону себе

Минув тиждень з того моменту, як я став безробітнім. За цей час я знайшов безліч вакансій, але ні на одну мене не взяли. Приходячи на співбесіду я показував своє резюме. Роботодавці бачили, що моєю колишньою роботу була найвідоміша філія ресторанів України. Звучить, наче все добре, але це не так: тільки вони починали питати, чому мене […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина 1 Срібляста троянада ч. 1

    Кожен вдих спричиняв біль у грудях. На язиці відчувався огидний металевий смак крові, а через мотузку на зап’ястях ладоні оніміли. Ніна хотіла кричати, кликати на поміч, вириватись, боротися, вона хотіла жити. Ще стільки всього було не зроблено. Вона не мале померти ость так, стікаючи кров’ю у чужій ванній. Це все наче відбувалося не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Страйк ≠ контр страйку

Моє дитинство було не з легких. Я почав ходити до психологині, на ім’я Галина, після того, як ішов зі смертю нога в ногу. У психології це називається «селфхарм». Тоді я не знав, що це тільки початок моїх негараздів. Через деякий час я потрапив у кабінет психотерапевта з діагнозом «анорексія». До цих діагнозів добавилися «ОКР» та […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пан або пропав

Всередині кафе, яке мало назву «Далекі гори», я побачив Андрія та Олесю. -Та невже він надумав прийти? – жартома обізвався Андрій. -Андрію, як таке можна говорити, навіть жартуючи? – насупила брови Олеся. Вони знову почали кумедно сваритися. Мені цікаво спостерігати за ними, адже ці двоє подобаються один одному настільки, що іноді я заздрю їхньому коханню. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

21

Мітяєв вповз у кімнату, ледве тягнучи жалюгідне існування кінцівки, кривлячи найкислішу фізіономію з усього арсеналу своєї багатої міміки.   «Ну, приїхали», — Жуков примружився, роздивляючись друга. На жаль, Саня не був тим типом людей, які могли непомітно злегка заплакати, а через пару хвилин поводитися, як ні в чому не бувало. Червоні плями по всьому обличчю […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

20

Примітка: Просто хочу, щоб ви знали: ця пісня настільки ідеально пасує до цього розділу, що в мене мурашки по шкірі кожен раз, коли я її слухаю. І я звісно не тисну 🤣 але, бляха, ви повинні її включити просто зараз. *Florence and the machine — Light of love Похмілля як величезна книга, де кожен житель […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

19

*Sadsvit — Молодість. З чого все почалося? Ну, з самого початку. Ми з ним одразу якось… ну. Близькі стали. Я раніше навіть таких людей не бачив. Всі діти як діти: ходять собі, спілкуються, збиваються в купки, вередують і балуються. На їхньому тлі у Сані контрастність була просто максимальною, він не намагався ні до кого підійти, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

18

«Ти мені подобаєшся».   За вікном давно вже стемніло, а Сашко все лежав на ліжку, не ввімкнувши навіть світло в кімнаті, і бездумно крутив у руках упаковку лубриканта. Сказати, що він почував себе покидьком — не сказати нічого взагалі. Він почував себе останньою підпарканною тварюкою, безсовісною мерзотою, яка посміла поглумитися над чимось святим і прекрасним. […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

17

У Сані не було витончених пальців, як у піаніста. Тоненьких, «пташиних» кісток — теж, так що всі частини тіла і загалом, і окремо, виглядали пропорційно щодо чималого зрісту. Звичайні такі руки. Досить великі, без карикатурної крихкості та надто випираючих суглобів. Чоловічі, але не грубі. Доглянуті, акуратні, без лушпиння, з підстриженими під корінь, майже під м’ясо, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

16

Максим не з тих, кого повернеться язик назвати влюбливим. Велелюбним — цілком, і слово «хіть» можна хоч вписувати в паспорт замість по-батькові. Однак нічого, крім глибокої фізичної прихильності, за своє свідоме життя хлопець не відчував. Принаймні до людей. Рептилоїди на кшталт Мітяєва не беруться до уваги. Симпатія до Сашка в принципі здавалася чимось сюрреалістичним. Чого […]FavoriteLoadingДодати до улюблених