У Сані не було витончених пальців, як у піаніста. Тоненьких, «пташиних» кісток — теж, так що всі частини тіла і загалом, і окремо, виглядали пропорційно щодо чималого зрісту.
Звичайні такі руки. Досить великі, без карикатурної крихкості та надто випираючих суглобів. Чоловічі, але не грубі. Доглянуті, акуратні, без лушпиння, з підстриженими під корінь, майже під м’ясо, нігтями. Максим ніколи б і не подумав, що з таким задоволенням розглядатиме чужі кінцівки, але життя — штука дивовижна! І за фактом, важливо лише, що роблять руками, тоді й кожна деталь довкола здається прекрасною. Змащені в мастилі. Довго, з почуттям погладжували кільце м’язів, а потім плавно проникали: спочатку лише один, та й той не до кінця. Звук характерний, настільки вульгарний, що навіть у пропаленого бабника від сорому спалахнули вуха.
Напевно, вся річ у подачі. Просто факт: залежно від ґендера, у людей зовсім відрізняються звички у сексі. Жінки в дев’яти випадках з десяти поводяться в ліжку набагато скутіше. Тут намішано і виховання, і комплекси, і оточення, і сприйняття світу загалом. Дівчата не вміють відключатися, — такого висновку дійшов Максим згодом. Не всі, безумовно, але якщо узагальнити… В них не виходило просто забити на контекст, на свій зовнішній вигляд, на те, що про них можуть подумати. Хлопці ж, сам Калимов зокрема, вміли зберігати концентрацію на отриманні бажаного. Відключати голову і просто трахатись до переможного з такою самовіддачею, що навіть заздрість бере. Мітяєв був таким самим, і Максу це шалено подобалося.
Саня — справжня відірва. Кожен рух був таким природним, неквапливим, ніби він щодня мастурбував при свідках. Розкинувши ноги в різні боки, він не ховався ні секунди, дозволяючи Максимові із завмиранням серця спостерігати за плавними рухами. Пальців тепер було два, хлопець розминав себе зсередини, неначе шматочок податливої глини, ще трохи — і з Мітяєва можна буде ліпити все, що завгодно.
Максим зачаровано цілував улюблене тіло. Під коліном, внутрішній бік стегна, запалий живіт, на якому через зниження ваги перестав промальовуватися прес. Язик простежив синяки, що почали нещодавно сходити на ребрах, розмашисто, жадібно лизнув горошини сосків. Сашко без сорому застогнав, майже захникав — тіло вимагало уваги після місяця самотньої дрочки та виснажливих фантазій. Внизу живота все зводило від напруги, що далі Калимов заходив у своїх ласках, тим важче було стримуватися.
Тіло заходилося тремтінням, подушечки трьох вже пальців уміло, невпинно масажували заповітну зону. Макс, намагаючись потрапити в такт, задіяв усі ресурси, щоб чудовий другокурсник під ним втрачав голову від задоволення. Член у кайданах теплої долоні тремтів, соски горіли від безперервного тертя, стали непристойно чутливими, так що в Сані навіть рух повітря викликав хвилю збудження. Макс шалів від такої чуйності, цілував обожнюваний рот слиняво, самозабутньо вилизував піднебіння і щоки зсередини.
Пальці почали рухатися швидше, додався четвертий, і Сашко перестав стримуватись зовсім:
— С-с-сука, — повітря зі свистом вилітало з грудей, плавно перетворювалося на задушений поцілунком стогін.
— Добре? — Калимов знав відповідь, але не міг стриматися, щоб не видати парочку вульгарних фраз.
Ритмічні рухи від основи до голівки, аналогічні — у дупі, Мітяєв заплющив очі, намагаючись обліпити відчуття літерами і видавити хоч слово.
— Якось відчуєш на своїй шкурі, — від спекотного шепоту Макс почервонів ще сильніше. — Місяць… думав про це, а ти не приходив.
— Не був певен, що зможу стриматися, якщо прийду, — щиро зізнався брюнет. — Хоча сумував шалено.
«Я і сьогодні все по пизді пустив. Поговорити хотів, а варто було поряд опинитися, одразу дах злетів», — бідолаха відчував себе алкоголіком, наркоманом у пошуках заповітного пакетика. Щодня протягом цих чотирьох тижнів, хлопець телефонував Митяєву, танув від звуків його хрипкого голосу елементами шепелявості через вибиті зуби. До тремтіння в колінах хотілося другокурсника побачити, але було боязко: тендітний і поранений Саня в їхню останню зустріч більше був схожий на шарнірну, зламану ляльку, ніж на здорового хлопця.
— Сумував? — Мітяєв посміхнувся м’яко, під дозою ендорфінів не вловлюючи, до чого веде ця розмова. Хлопець витяг пальці і обхопив Максима руками за шию, притягуючи ближче.
— На стінку ліз, — запевнив Калимов, як віддана псина дивлячись хлопцеві в очі, в зіницях, що розширилися на всю площу рогівки, хотілося загубитися. Макс приставив голівку жо входу. — Без тебе щось… тільки хуйня якась виходить.
— Це… приємно, — чи відповів на чужі слова, чи просто висловив почуття Саня, видихаючи, намагаючись звикнути до тиску. Брюнет рухався вперед повільно, до скрипу зубів стримуючись, щоб не завдати зайвого болю. Він завжди був хлопчиком дуже уважним у ліжку, ну а вже поряд із Сашком рівень трепіту зростав у геометричній прогресії. Увійшовши до упору, хлопець зупинився, хоч і тремтів від нетерпіння. На лобі з’явився піт, смоляні пасма липли до обличчя, відтіняючи і без того голодний, божевільний погляд.
«Який гарячий, божечки», — Сашко закусив губу і піддався вперед. Розкосі очі трохи розширилися, Максим зірвано хрипнув, підхопив під коліном одну з жилистих ніг і нахилився, цілуючи кістляві, плоскі груди.
— Мнхм… — коли почався рух, Мітяєву не залишалося нічого іншого, окрім як однією ногою обхопити коханця, а другу дозволити зігнути так, як Максиму захочеться, показуючи дива розтяжки.
— Вибач, — Калимов нарощував темп, поклавши одну з рук на член Сашка. Хлопець лизнув сосок, доріжкою поцілунків пройшовся до ключиць, жадібно присмоктався до шиї, не в змозі відмовити собі в задоволенні залишити на коханому мітку.
— Н-нормально, — видихнув Саня обережно, вигинаючись і підставляючись під поцілунки. Він добре себе підготував, Максим був дуже уважним, тож йому насправді залишалося лише звикнути до відчуття заповненості та отримувати задоволення. — Не хвилюйся так.
Коли Калимов трохи змінив кут, майже складаючи Мітяєва навпіл, той застогнав протяжно, тильною стороною руки прикриваючи рота. Перед очима затанцювали різнокольорові плями, жар поступово поширювався від низу живота іншими частинами тіла.
Макс ледве стримався, щоб не кінчити тільки від того, наскільки хлопець під ним був сексуальним.
Ногу Сашка Максим закинув собі на плече і прискорився, натурально звіріючи від переповнюючої пристрасті. Пальці безжально вп’ялися в шкіру, терзаючи сідниці, але Сашко навіть не помітив цього, повністю віддаючись відчуттям. Від простати хвилями розходилося задоволення по всьому паху, з кожним похабним ляпасом яєць по худій дупі Мітяєв наближався до кульмінації. Він не без задоволення нігтями пройшовся торсом Максима, залишаючи кілька червоних слідів. Нога постійно зісковзувала з бока, так що Макс підхопив її, стискаючи до синців.
Дихання збилося, зображення перед очима пливло від гіпервентиляції, але від цього світ навкруги ніби грав незвичними фарбами. На кілька хвилин, до самого оргазму, Калимов здавався Сашкові зовсім іншим: глибшим, яскравішим, ніж він бачив до цього.
Можливо, надалі варто було дивитися уважніше?
Рухи стали різкішими і грубішими, ляпанці і нестримні стогіни — голоснішими. Макс бездумно водив губами по гострих плечах, зосереджуючись на процесах нижче пояса, Мітяєв протиснув руку між мокрими, розпаленими тілами, долонею ублажаючи практично голі нерви. Останні ривки — і Сашка заповнила солодка млість, по животу розтеклася калюжа сперми. На мить вуха заклало, очі засліпли, залишаючи всі лаври дотику, щоб найвища точка відчувалася максимально. Саня застогнав голосно, надривно, за власним голосом навіть не чуючи, як Максим, кінчаючи, ніжно кличе його на ім’я.
***
Якщо подумати, добре поритися у спогадах, легко можна було дійти висновку, що жодна любов у Мітяєва не була взаємною. Навіть не кохання — самі стосунки переставали бути рівноцінними страшенно швидко.
Ним користувалися.
Він — той самий хлопець, який приїде посеред ночі, вручить розкішний подарунок, не вимагаючи нічого у відповідь, пробачить зради і заплющить очі на будь-які недоліки. Така з себе типова жертва, що йде в нуль, буквально мінус від нікому не потрібних старань.
Лише через безліч спроб і помилок до Сашка прийшло усвідомлення, що за непрохану турботу і любов ніхто ніколи не скаже «дякую». Він сам не скаже, коли вкотре збиратиме себе по шматках після розставання. Тоді він почав окреслювати межу між поняттями «терпило» та «похуїст». Вона, звичайно, все ще була трохи розмитою, з боку важко було розрізнити, але всередині хлопця змінилося все безповоротно.
«Як об стінку горохом» — гасло Мітяєва у відносинах зі Стасом. Навіть Владу те, що відбувалося, здавалося сценкою, де друг грає ганчірку для підлоги, і тільки Стас знав, наскільки Сашко нестерпний. Він був потайливим і тримав, по правді, таку дистанцію, що іноді Стасик її буквально бачив. Мітяєв не прогинався — милив очі поступливістю, виконував будь-які забаганки, бо нічого іншого й не міг дати замість чужих почуттів. Тому що йому просто начхати.
— …Ти мені подобаєшся.
«Іноді мені здається, що я хворий на голову. Або просто аутист. Найнатуральніший, причому, — Сашко дивився в одну точку, не блимаючи, все ще перебуваючи в прострації від оргазму. — Тобто не натуральний, я ж гей… Педикуватий аутист? Хоча, суті справи це не змінює».
— Ти мені теж, чувак, — легко видав Сашко.
«Ось зараз класний хлопець, по ходу, намагається зізнатися мені в чомусь… А я? А я йому в очі дивитися не хочу. Бридко навіть. І як до цього взагалі дійшло?»
— Ти не зрозумів, — Калимов проковтнув слину, що у мить стала в’язкою. Було страшно й соромно, соромніше, мабуть, ніж сорок хвилин тому бачити, як Саша сам себе розтягує пальцями. А вже потім, після сексу, Максим подивився на чудового, обожнюваного всіма фібрами душі Саню і зрозумів, що кращого моменту для зізнання не знайдеш. Хоча б тому, що тільки після такого струсу йому вистачить сталі в яйцях, щоб відкрити рота. — Ти мені подобаєшся, я закоханий у тебе.
Тиша.
Максим боявся її порушити, тим самим наближаючи момент, коли його почуття відкинуть. Про те, що результат може бути іншим, хлопець навіть і не думав, критичне мислення змушувало розуміти ситуацію тверезо.
Мітяєв продовжував дивитися кудись у підлогу, прикидаючись оглушеною на мілководді рибою.
«Все-таки подобаюся», — він зітхнув важко, майже розчаровано. Розумів, що не зможе поводитися з Максимом так, як із будь-якою іншою людиною. Не зможе пожартувати, щось ляпнути, зійти з теми. По-перше, Максим на це не заслуговував, по-друге, він просто не дасть Саші змовчати.
— Ти знаєш, що таке окситоцин? — почав Мітяєв здалеку і, не дочекавшись відповіді, продовжив. — Це такий пептидний гормон. У самках ссавців він викликає прихильність до партнера та потомства, якщо коротко. У самців теж, але не в таких масштабах, звісно. Як собаки після пологів: підклади їм хоч кроленя, хоч людське немовля, сприйматимуть їх, як своїх дітей. А жінки після сексу вбачають у чоловіках не чужих людей, а своїх партнерів. Та й мужики теж, насправді, схильні до цього.
— Ти зараз хочеш сказати, що в мене гормони набакир, а не кохання? — голос осип від переповнюючих емоцій. Це була найдовша на пам’яті Калимова промова у виконанні Сані. Жаль, що нічого хорошого той говорити не планував. — Колобок, ти їбанувся?
— Він відповідає за емпатію та інтуїцію. За інстинкти соціальної взаємодії. Людська довіра будується саме на ній, — зім’ятий чек з супермаркету, що валявся в кутку кімнати, здавався другокурснику набагато цікавіше, ніж Максим. Перебільшено захоплено хлопець розглядав папірець, нашіптуючи свій вирок. — Його протилежність — кортизол. Біда всіх недовірливих невротиків, знижує імунітет і «годує» безсоння. Окситоцин блокує страх, а кортизол провокує його. Як гадаєш, якого гормону в мене надміру?
— Ти мене чуєш взагалі? — терпець кінчався, Максим підвівся на ноги і в крок подолав відстань між ним і Мітяєвим. Калимов пальцями смикнув чуже підборіддя, розвертаючи Сашка до себе обличчям. — Я закохався в тебе. Не через новизну відчуттів чи сексу, я просто закохався, бо ти — це ти.
— Я — це я, реально? Пф-ф-ф… — Саня нарешті підняв переповнений викликом погляд. — Ну хай так.
— І знаю, що теж тобі подобаюся, — майже блеф, але Макс все ж таки ризикнув. — Ще спробуй спростувати.
— Подобаєшся.
— І в чому тоді проблема?
— У тому, що моє «подобається» не синонім закоханості.
— Пиздиш, як дихаєш, — серце вистукувало чечітку у клітці з ребер, і з кожним словом Мітяєва прути рухалися, стискаючи в кайданах серцевий м’яз все сильніше. Як достукатися та вивести на розмову? Хоча б вибити з образу байдужості?
— Та я чесно говорю тобі.
— Пиздиш.
— Думай, що хочеш.
— Просто скажи: то після Жукова тебе так переїбало? Швах у довірі? Чи просто сциш? — заборонений удар — бити по болісному минулому, але Макс не бачив іншого виходу.
Саня скривився, наче йому засадили під дих. Здер руку з підборіддя і схопився на ноги, порівнявшись з Калимовим. Майже: різниця в зрості сантиметра три, він дивився трохи знизу вгору, спідлоба.
— Що ще зацепиш? Дитячі травми, буллінг у школі? Недолюбили батьки? — Мітяєв, хоч і здав у плані фізичної підготовки за останній місяць, зараз виглядав значно більшим, ніж зазвичай. — А на хуй тобі не сходити?
— Отже, все-таки переїбало, — Макс подався вперед, скалячись, мов шалений пес. Йому не подобалася брудна гра, але так принаймні він бачив справжнього Мітяєва, а не образ блазня. — Бідолашного Сашка один раз кинули, і він вирішив пустити по пизді всі подальші свої стосунки?
— Бля, це ти мені кажеш? — почувся нервовий сміх крізь стиснуті зуби. — Чи не ти зараз тут висираєшся лише через те, що мені на тебе начхати?
— Я подобаюсь тобі, — Калимов почував себе сліпим одноруким бандитом на боксерському рингу, що з заплющеними очима, навпомацки намагався потрапити по слабких місцях супротивника. Але чи не був це лише безглуздий бій із власною тінню?
Мітяєву, бачачи ці метання у погляді, важко було навіть розлютитися як слід: почуття провини згладжувало всі кути.
Здавалося, його ніколи не любили. Спочатку це так і було, потім він просто перестав звертати увагу. Напевно, Стас дуже хотів відчути. Влад не хотів, але, можливо, нічого не міг вдіяти з доконаним фактом. А Максим вже любив, без жодних «напевно». Це було у погляді, у поведінці, це було чесно, правдиво, правильно. Це не те, що Мітяєв міг прийняти так легко.
— Але не так, як я тобі.
Додати до улюблених
Ну відчувала я, що вони ще встигнуть виїсти нерви один одному, ба більше: я впевнена, що це була лише репетиція захопливих емоційних гойдалок. Макса, звісно, шкода, але, на жаль, він не може зрозуміти проблему Сашка, та й Сашко не кращий – краще б сказав все як є, замість підготовчого курсу, але це вже його манера. Мені також важко щиро розповідати про свої емоції/почуття – саме тому, я розумію Сашка. Та й взагалі, дуже важко впускати в життя нову людину після минулих розчарувань – і це не про страх, а про втому, про втрачене відчуття потреби кохати і бути коханою людиною. Тому в Сашка попереду дуже довгий шлях порозуміння з собою.
В попередньому розділі в коментарях я вже висловила свою думку щодо поведінки Сашка, ваш відгук її прекрасно доповнює) Взагалі, ви так чудово розумієте, що я хотіла донести у тексті, що мені навіть додати нічого. Дякую вам за це ❤️