Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Трансляція почалась: Гарячий хлопець з Тегу

Suga donate 10 bubbles -Ох… Ммм… Дзвіночок сповіщення про особисті повідомлення від стрімера почервонів. Хлопець перед екраном не відразу зрозумів, що це означало. Це був його перший донат й перший раз, коли він отримав повідомлення від оголеного хлопця по той бік екрану. Це не був перший раз, коли він дивився стрім, але зазвичай він заходив […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Придуманий тобою. Початок нової історії.

Чонгук безслідно зник з життя Техьона. Так само раптово як і з’явився. Не було його речей, не було його документів. Техьон приречено зрозумів, що навіть не мав номера телефону хлопця, як абсурдно це б не звучало. Цілий тиждень після зникнення чоловік тільки те й робив, що лазив по усіх забігайлівках та без кінця швендяв по […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Його очима (за кулісами)

Чонгук сидів на дитячому майданчику, розташованому на невеличкому клаптику вільного простору з усіх сторін оточеного сірими стінами будинку, просто в пащі того гігантського, похмурого цементного монстра, що так чи інакше губить життя усіх хто тут опинився. Цієї пори в тій місцині майже ніколи не було людей, а ще йому подобалось, що на майданчику завжди не […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Поцілунок на прощання

Чонгук не пам’ятав, що відбулося потім, але прокинувся вже у м’якому ліжку, закутаний у тепленьку ковдру, яка так добре пахла вже до біса знайомим і затишним ароматом прального порошку, Техьона та домівки. Як же сильно він за цим сумував, думав, що більше ніколи не відчує цей запах знову. Техьон сидів на м’якому стільці, який приволік […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Бо немає нічого таємного, що не стало б явним…

Того дня Техьон повертався додому з одного непримітного місцевого кафе, що вмостилась на першому поверсі цього гігантського та потворного житлового комплексу в якому, на думку самого чоловіка, йому доводилось жити вже занадто довго, нестерпно довго. Заклад розташувався в переході від одного маленького дворика до іншого, неподалік від дому. Там готували доволі пристойні обіди, непросто достатньо […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 1

У літаку тихо – Ніколас Кьонінг не чув жодного звуку за межами його навушників. Стара музика нагадувала йому про матір і дні життя в Америці. – If changin’ my clothes would make you like me more, If changin’ my hair would make you care– Так, безумовно нагадувала. Місце в літаку, в якому він летів, було […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Перед падінням. Останні осінні дні

Прокинувся Техьон доволі пізно, уже під обід. Він майже до ранку пролежав вдивляючись у стелю, тихо, ледь дихаючи, щоб не розбудити хлопчину поряд. Лиш іноді не маючи змоги більше тримати думки й емоції, що варились та бурлили всередині, розігріваючи лаву і готуючи вулкан до виверження, акуратно підіймався і рвучко прямував геть з кімнати, намотуючи круги […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Гарбузовий пиріг. Пряний аромат справжнього кохання

Чонгук дуже поспішав, боявся втратити слід. Швидко крокував вузенькими, звивистими вуличками вздовж яких то тут то там до шибок тулились невеличкі закручені у різні боки дерева, листя яких переливались від золотисто-жовтого до криваво-червоного й злітало додолу від кожного подиху вітру, чарівним, мерехтливим дощем під лагідним осіннім сонечком. Він уже декілька кілометрів без зупину, наполегливо прямував […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Спогади, що ранять душі

Техьон ще на кілька хвилин, забувши про гостя, зачудовано залип на великі пелехаті сніжинки, що одна за одною спускались з небес у хаотичному то швидкому то повільному танці. Такі гарні, чарівні та елегантні зараз, завтра стануть лише грязюкою під ногами заклопотаних та байдужих перехожих. Пора повертатись. Він занадто різко розвернув тулуб від чого трохи запаморочилось […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пантера

   ***     «Ранкове сонце простягалось приємним, пастельним світлом і падало на тендітні італійські будинки. Такий миловидний, але, всеж, прохолодний ранок».       Вона. Вона це щось незбагненне. Вона йшла посеред нераціонально розташованих кафе, плавно, кошачою ходою, перекочуючи бедра ухилялась від хаотично розставлених столиків, хватала дрижаки від поривів суховію, поки намагалась дібратись до […]FavoriteLoadingДодати до улюблених