Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Заздрість

Єва Я знала, що мене переслідують. Ще відтоді, як опинилась в столиці. Це був хтось досвідчений, бо люди мінялись постійно. Або це був хтось з грошима… Але коли я увійшла до штабу, переслідування урвалось. А що ж таке? Цікаво, чиї то найманці. Але на це нема часу – я запізнююсь. Хоч Даріус і попереджав про […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина друга

Пара тривала ніби вічність: майже кожен вже встиг поговорити з сусідом по лавці, поїсти, поспати і виконати ще купу необхідних для живого організму дій. Добре відома майже на весь універ двійка приятелів наслідувала своїх братів по нещастю, насолоджуючись можливістю заспокоїти гучний стук серця і нарешті відпочити. Наприкінці цього чудесного дійства вони нарешті змогли здати довбані […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Розділ 2. Веселуня із січневих мрій?

Мовчання сіяло колючу тривогу кожної миті як тільки-но я відходила від муру-імперії мого персонажа. Бісило звучання старого холодильника в захламленій кімнаті. У мене, мабуть, немає роботи, навчання, хоббі, я не їм, не сплю, лише інколи закриваю очі та слухаю власні думи-сонети, щоб скоротити чекання наступного дня. Воно прийде з іншого боку й віддалено почне скиглити […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Звичайне читання

•Розліл 2 Літній день. На вулиці тепло але віє легенький вітерець. Гето з Годжо сидять дома. Гето читає, а Годжо грає на компі. -Зроби тихіше! я не можу сконцентруватись на читанні! вже 5 раз перечитую одне і те саме! ГАА? ТИ ШОСЬ КАЗАВ?~ ТА, КАЗАВ!- Гето став з дивану, підійшов до Годжо і легенько хляпнув […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Пролог

— От лайно. Маттео стояв у тьмяно освітленій кімнаті, відчуваючи нищівну вагу власного існування. Його сірі очі, холодні й порожні, дивилися в темряву, яка шепотіла про його невдачі, жорстоко нагадуючи про злам у житті. Ненависть, вкорінена з дитинства, спершу до батька, потім до світу, а зрештою до самого себе, отруювала його розум. Голос батька, різкий […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Глава 1 – знайомство з “висшим”

Чому ж це так… Я знову повернулась до старійшин. Чому ж це? Ха-ха, скажу я вам! Знову не виконала свій обов’язок і.. як це часть буває, із за цього загинула людина, адже я була ангелом-хранителем, що мав би захищати невинні душі, що були принесені в цей повний тьми світ. Якби я була уважніша – нічого […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Якось в кафе

•Розділ 1 Був світлий ранок, за вікном співали пташки, гавкали собаки.. у вікно пробилось яскраве проміння сонця. Гето відчув теплий промінь у себе на обличчі, відкрив свої темні, як беззодня, очі і поглянув на стелю. він так довго пролежав просто дивлячись в одну точку. раптово він відчув, що хтось тулиться до нього, він відкинув ковдру […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Несподівана новина

Зранку перша прокинулася Шедоухарт і вже клопоталася у таборі. Астаріон прокинувся трохи пізніше. Йому ще тяжко вставати рано вранці через те, що він не звик до денного образу життя. Ліліт не спішила прокидатися. До її намету зайшла клірикиня, різко відкривши прохід. Заспана Ліліт негайно відвернулася від  непроханого сонячного світла і щось невдоволено пробурмотіла. – Прокидайся, […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Він живий

Глава 1: “ВІН ЖИВИЙ” Цигарка дотліла до тла. Ніл не зробив жодної тяги насиченої та важкої цигарки, смак якої тягнув до тяжкого минулого і не давав спокою йому. Дим, який так і тягнув у вир минулого, так і не давав умиротворіння його душі. Він не міг спокійно дихати, його дихання було надто надривистим, і ніхто […]FavoriteLoadingДодати до улюблених

Частина Перша

Це недолуге чмо, лоповухий нездара в дивакуватій жовтій рубашці та голубій футболці, котрі у цій комбінації разом нагадують той прапор, що так гарно майорить над тим тупим універом. Він навіть ні про що не здогадується, просто проживає своє дурнувате бідне життя. Парубок можливо просто придуркуватий і не помічає того, що у стінах їхнього навчального закладу […]FavoriteLoadingДодати до улюблених