Похмурий жовтневий дощ стукотить по стінах Кенсінгтону, ховаючи за прозорою завісою двох хлопчиків. Їм не грозить намокнути – товсті мури надійно захищають. Молодший з хлопчиків – непосидючий рудик – підбігає до радіо, вмикає його і вмощується на розкішну софу. Хапає першу-ліпшу книгу. Нею виявляється товстий альбом в шкіряній палітурці.
Старший хлопець – білявий та більш спокійний – кидає несмішливий погляд на брата, але враз ніяковіє, зрозумівши, що саме той тримає в руках.
-Гаррі, сьогодні ж рівно місяць після…, – старший хлопчик стримується, щоб не сказати вголос ці страшні слова і зайвий раз не хвилювати молодшого, котрий тільки ступає на стежину підліткового віку.
-Як не стало мами, Віллі, я пам’ятаю, – прямо і трохи наївно продовжив рудий брат.
Кілька хвилин в кімнаті панувала тиша, котру порушували легкі інструменталки по радіо. Хлопці нахилилися над альбомом, пролистуючи сторінки, з котрих широкою і злегка смішною та дитячою великозубою посмішкою посміхалася їхня вічно молода матір.
-Вона любить їх. ABBA, – Гаррі кивнув в сторону радіо. Хлопчик і досі говорив про Діану в теперішньому числі, ніби вірячи в те, що мама поїхала кудись далеко-далеко і їм просто треба пережити розлуку, щоб за якийсь час зустрітися знову.
-Ага. Slipping through my fingers, – кивнув Віллі. Хлопці говорили притишено, начебто боячись сполохати матір, котра – вони знали це – завжди була біля них.
The feeling that I’m losing her forever
(відчуття, що втрачаю її назавжди)
Останнє фото разом – Віллі йде обабіч матері. Гаррі шморгає носом – у нього нема такої світлини. Старший брат ковтає клубок в горлі, вдаючи, що не помітив як очі малого заволокла хвилька вологи.
I’m glad whenever I can share her laughter
That funny little girl
(радію, коли б не вдалося розділити її сміх – моєї смішної маленької дівчинки)
Віллі дістав інший альбом – у ньому Діана залишилася ще зовсім-зовсім юною – позує в балетній пачці, сором’язливо усміхається, стискаючи якийсь романчик в м’якій обкладинці та махає тенісною ракеткою.
What happened to the wonderful adventures
The places I had planned for us to go?
(що сталося з чудесними пригодами і місцями, в яких ми мали б побувати?)
Гаррі штурхає брата в бік і показує на фотку, котру він витяг зі свого альбому – вони з матір’ю на пляжі будують замки. Ох і дістав ж тоді рудий бешкетник за те, що насипав піску за пазуху Віллі!
Slipping through my fingers all the time
I try to capture every minute
(висковзує з моїх пальців увесь час – а я намагаюся спіймати кожну хвилину)
О, це ж перше спыльне фото двох маленьких братиків! Віллі з погордою позирає на Гаррі – аякже, він вже старший. Діана чарівним поглядом дивиться в об’єктив – яка ж вона була прекрасна в цей короткий період! Наче сама богиня полювання поцілувала в лоб свою тезку.
Sometimes I wish that I could freeze the picture
And save it from the funny tricks of time!
(іноді я мрію – якби можна було б зупинити картинку та зберегти від дивних поворотів часу)
Улюблене фото Гаррі – з підйомника в Альпах. А Віллі дістає інше – весільне. На ньому Діана схожа на зефіринку – такою її хлопці не пам’ятають.
She leaves home in the early morningWaving goodbye with an absent-minded smile
(рано-вранці вона йде з дому, махаючи рукою та посміхаючись розсіяною усмішкою)
Це незабутнє фото з Іспанії – вона в жовтому костюмі сидить на порозі, підпираючи обличчя руками і сором’язливо посміхаючись. Пісня закінчилася цоканням секундної стрілки, відмірявши музиці так мало як відміряла і Діані. Хлопчики поклали альбоми на місце і ввімкнули приставку. Життя продовжується, але легкий тужливий серпанок спогадів залишається. І стукатиме час від часу, нагадуючи про себе.
https://t.me/fanficsdeclaudette
Додати до улюблених