Ляньхуа хоча і дивилась радісно, але покидати будинку Казеширо не хотіла.
━ Ну, а ми ще зустрінемось? ━ дівчинка подивилась з благаннями на Йоріко.
━ Не знаю, скоріш за все, ще випаде можливість, ━ відповіла Казеширо. Їй стало помітно ніяково.
Момотаро зацікавлено спостерігав на Ляньхуа, яка вела себе більш впевнено, місцями більше як дитина.
━ Гадаю що так, Казеширо-чан. точно буде рада тебе побачити, ━ Момотаро намагався підбадьорити. Проте розумів, чому та ж Йоріко обіцяти не стала.
━ Так, бережи Лію-чан, ━ жінка стомлено посміхнулась.
━ Тут походу вам треба себе берегти, ━ мовив Момотаро.
— Га? Це що зауваження, не приймаю, бо розберусь сама , – Йоріко махнула рукою і театрально самовпевнено відвернулась. Із потрібного ефекту це навіть виглядало кумедно.
━ Як скажете, ━ Хачімія знизав плечима.
***
— Братик Момотаро, теж помітив? ━ Ляньхуа подивилась на чоловіка.
━ Що саме? ━ він зробив із себе дурачка. хоча і мовив доволі задумливо.
━ Пані Йоріко дуже погано спить, цієї ночі мені здалось що взагалі заснути не зможе, ━ слова Ляньхуа звучали немов зауваження поєднувало в собі і скаргу.
“А це багато чого прояснює”
━ Так, ━ Момотаро погодився. ━ І все одно ця жінка ігнорує це…
Зрештою він розумів, що деякі випадкові слова зіграють своє в майбутньому.
***
Сталось майже як гадалось. Йоріко рада бачити саме Ляньхуа, а не чоловіка, але в шию не виганяла. Вела себе не просто спокійно, а дійсно гординя власної оселі. Ще і завжди знаходила чим зайняти Ляньхуа, що розповісти.
━ Прямо таки принцеса ельфів, ━ задумливо мовив Момотаро.
Йоріко здригнулась, але опанував себе, сподівалась що чоловік не помітить це.
━ Дуже дивний комплімент, чесно кажучи, ━ Казеширо відповіла зберігая спокій.
“Я звичайно чула що чим чемніший вигляд тим насправді більш кончені збоченці, але… Ні!Ні!Ні! Які це рівні?!” ━ подумки Йоріко кричала, стримав це зовні.Таку витримку та вміння не втрачати обличчя в жінці могло викликати лише пошану.
━ Так, одного Лісового царства, ━ додав чоловік, ніяк не зупинившись.
Йоріко помітно на мить примружилась.
━ Не розумію про що ви, ━ жінка похитила головою.
“Тримається. Але ж потрапив у ціль”, ━ Момотаро м’яко посміхнувся.
***
Йоріко не часто відвідувала саме бари самостійно. На дух не переносила солоні погляди чоловіків. Переборов страх, зайняла одне із місць і спокійно розраховувала що замовити по улюбленому коньяку, як і закусок.
“Зазвичай я добре засинала після алкоголю… як же все набридло. Ці погляди нічим не краще ніж Кіріхара-сан із снів… “, ━ подумала в очікуванні замовлення.
Після перших двох стаканів з коньяком, які дівчина пила повільно та гортала стрічку в Твіттері. Вже над ругу годину і майже спустошений гаманець, відчувала помітне запаморочення в голові.
“Сама я вже не дійду”, ━ з такими думками Йоріко почала гортати контакти. Багато номерів з роботи, університету, батьки. яких точно зараз не викличеш (з іншої префектури).
━ О, чоловік-окуляри… ━ прошепотіла, зупинивши палець на певному номері, а в голові вимальовувався лише один чоловік в окулярах та з невиликим шрамом.
***
Момотар з Каєм підняли келихи з пивом в честь вдало завершенного робочого дня. В цілому це і було головним обговоренням.
Телефон завібрував. Момотаро підняв його і не зміг стримати подиву. Дзвонила Казеширо.
━ Братан, ти не проти. якщо я відійду? ━ каже Хачімія. Друг залюбки погодився.
━ Доброго вечора чоловіче-окуляри, ━ почала дівчина, по голосу відчутно напідпитку. Як би зв’язно не мовила, цього не приховала.
“Добре, хай грець, чоловік-окуляри…”
━ Казеширо-чан, де ти зараз? ━ відкинув своє обурення, чоловік потурбувався.
Жінка не одразу почала з бару, інколи навіть щось бурмотіла. Та і не спешила завершити зв’язок.
“Я навіть не знаю чому дивуватись, тому що вона зателефонувала мені а не тому чоловікові, чи тому що вона примудрилась напитись в якомусь барі… Із цим розберусь згодом”, ━ Момотаро поправив окуляри та поклав слухавку повернувся до друга.
— Братан, що там? Хто там? По роботі знову? ━ Кай в нетерпінні розпитав.
━ Не повіриш, один форс-мажор, ━ Момотаро прикрив одне око.
Кай не зовсім зрозумів що мав на увазі друг.
━ Не переймайся, я трохи згодом детальніше розповім, ━ мовив Момотаро.
━ Чуєш. якщо потрібна моя допомога, я з тобою, ━ рішуче мовив Кай.
━ Не переймайся, тут все добре, ━ Момотаро махнув рукою.
— Тоді рушай, ━ Кай довіряв братану і протягнув кулачок. Стукнувшись, отримав дозвіл табезціну підтримку, відправився за адресою.
***
Не складно знайти було бар, він недалеко від зупинки та торгового центру. Момотаро відчинивши та пройшовши в середину одразу поглядом шукав Казеширо.
“Як вона в такій атмосфері кожен раз знаходиться”, ━ Момотаро пройшов до жінки.яку оточували прями чи пасивні хижі. солоні погляди.
━ М-м-м, чоловік окуляри, ━ ласкаво мовила Йоріко, тільки він схилився над нею, як вона ніжно обхватила шею.
Момотаро трохи зніяковіло поправив окуляри. Жінка інтуїтивно його звільнили.
“А ніфігово вона п’є”, ━ подумав Момотаро подивившись на чек, коли відкладав гроші, аби сплатити замовлення. Перевірив речі, чи нічого не забула Йоріко чи не хоче у вбиральню, зміг взявши її на руки покинути бар.
Тільки до початку повної дороги з її дозволу змінив позицію – тепер Йоріко знаходилась на спині і трималась то за шию то за плечі.
━ І все одно дивно що ти зателефонувала саме мені? ━ вирвалось у Момотаро, коли вкотре задумався.
━ Га? Бо ти завжди приходиш на допомогу і тут я розраховувала, що не проігноруєш, ━ відверто відповіла Йоріко. Дійсно, вона виявилась права ━ Момотаро не залишився байдужим. Хоча звучало це звичайно все одно інфантильно.
Жінка по дорозі люб’язно поправляла окуляри, бережливими рухами. Проте інколи вона так притулялась до обличчя, викликав зайве хвилювання.
“Ні! ні! Воля твоя сильна! Шлях крижаного меча”, ━ подумки проговорював Момотаро, продовжував слідкувати за дорогою.
Ніжний дотик дівочих м’яких губ по щоці чоловіка.
“Це вже якесь випробування” ━ думає, вже і не знає чи витримає. Жінка легенько укусила за вухо.
Чоловік здригнувся, але продовжив триматись. Коли дійшов до рідного під’їзду, дверей власної квартири ━ ще ніколи так не радів цьому.
━ А з Пані Йоріко все добре? ━ поцікавилась Ляньхуа, перелякано роздивляясь жінку, яка поправила волосся, коли чоловік опустив її на підлогу.
━ Так, вона просто забагато вжила алкоголю, ━ Момотаро зачинив двері і став поряд розуваясь.
━ Лія-чан, ти така мила, ━ Йоріко бережливо обійняла дівчинку. ━ Як би в мене була донечка, хочу щоб була такая як ти… ━ почала ласкаво гладити по голові.
━ А? ━ Ляньхуа навіть трохи перелякалась, щоки почервоніли, але від обіймів вона не виривалась.
━ Ну, все-все, відпускаю, будь обережна Лія-чан, не дай боже постраждаєш я Хачіміє-сану голову скручу, ━ жінка була рішуча, і точно від впливу градусів.
Чоловік хмикнув.
━ Тобі допомогти розутись? ━ спокійно пропонує Момотаро.
━ Ні дякую, ━ мовила Йоріка. Трохи схилившись почала грати із замком на туфлях. Кожна спроба бодай просто знайти де там отвори і куди крутит ━ виглядало кумедно.
━ Може я дійсно допоможу? ━ Момотаро починає наполягати і стає поряд на коліно.
Йоріко надула щоки, але руками показала на ноги. Чоловікові вже розстібнути застібку та зняти взуття. Не встиг вирівнятись, глянути вгору. як жінка обхопила його, притиснув до себе в обійми.
“Та що ж ти зі мною робиш”
— Може тобі футон розстелити? ━ спокійно питає Момотаро. Сам вже дивується з сили волі, яка виявилась ще сильніше, ніж очікував від себе.
Йоріко не стала заперечувати. Момотаро відніс на диван, та заметушився аби підготуватись на перед сном та на ранок. Вклав жінку в ліжко, обережно накрив, поки вона бормотала щось. Поклав поряд змінну одежу та ліки від похмілля, пляшку води та склянку.
━ Мала, якщо що зранку допоможеш Пані Йоріко, ━ попрохав Момотаро.
━ Так, догляну так, вона уходити не захоче, ━ Ляньхуа була серйозно налаштованою.
Момотаро подавив сміх. В якомусь сенсі цілковісінько розумів дівчинку. Дійсно не хотілось знову прощатись, але і закохати в себе – повна протиправна нісенітниця.
Підготувавшись до сну, зайвий раз вирішив перевірити як себе почуває Йоріко. Проте вийшло то чого він ніяк не очікував – вона його схопила і притиснула прямо до грудей.
“Дідько!, ━ позіхнув чоловік . ━ Увесь вечір ластиться. Ні, це все одно не привід користуватись таким її станом”
Момотаро спробував звільнитись, але тут проявила себе чудова мертва хватка.
“Треба дочекатись коли Казеширо-чан засне і свободно вискользнути.”
При можливості Момотаро був ладен прозвати цей вечір: “Вечір випробування для совісті від лібідо”.
Окуляри запотіли.
Як тільки Йоріко засопіла, послабила уки, чоловік повільно вирвався, вкрив ковдрою.
Ніч починала здаватись нескінченною, проте час на сон залишились, необхідно використати. Попереду очікував не менш складний день.
Додати до улюблених