«Подорожувати в тиші – то подарунок долі!» – в цьому Чан переконався, доки його жертва викрадення лежала зв’язана на задньому сидінні.
Сехун же думав лише про те, як він відомстить цьому бовдуру, який навіть викрасти правильну людину не може. Подумаєш, викрадач-початківець. Та Се і не таких ламав. І по цимбалах, що у них різниця в 5 років, бо головне – то розум, а не вік та сила. Це ж треба було його переплутати з паном Лі. Не такі вони вже й схожі. Та й керівник був майже на голову нижчий. А виглядав як лялька. Це Сехун у нас більше навіть на альфу схожий. І от як оце непорозуміння на ім’я Чан умудрилося викрасти саме його?
До порту вони доїхали в повній тиші і без зупинок. Омега дуже хотів в туалет, але його горе-викрадач тільки ігнорував всі спроби привернути увагу. І тільки дивом хлопець не замочив одяг та чистеньке сидіння авто.
Лише коли вони дісталися до парковки, альфа повернувся до заручника і з посмішкою заговорив:
-Класна поїздка, правда? – і так єхидно запосміхався. Омезі хотілося роздерти цю посмішку до вух. – П’ять хвилин на туалет і сідаємо на човен. Я тебе розв’яжу, але перед тим, як викинути якийсь номер, згадай, що в мене є ніж та пістолет.
Ніяк не відреагувавши, Сехун лише чекав доки його звільнять та він зможе побігти в туалет.
І ніби Бог почув його молитви, або тупий Чан перестав клеїти з себе крутого кримінального авторитета, альфа відкрив задні двері та почав його розв’язувати.
Отримавши свободу, Се оглянувся по сторонам та, помітивши кафе, помчав туди. Він навіть не звертав уваги на окрики альфи. Єдина ціль омеги – спорожнити сечовий пузир.
Залетівши в кафе, О навіть не встиг нічого запитати, як офіціант просто показав рукою в бік зі словом «Там». Поклонившись, омега пролетів повз.
І от звільняючи себе від зайвої рідини в організмі, Сехун думав про те, як помститься. Про те, що він має бути поряд, коли горе-викрадач дізнається про свою помилку, не було й мови – це буде в будь-якому випадку. А от особиста помста… Омега придумав чудовий план – він закохає в себе альфу, проведе неповторну відпустку за рахунок старшого, а потім просто здасть його поліції. Благо, вони живуть в Кореї, а тут повірять жертві. То ж за таким планом він і гарно відпочине за чужий рахунок, і покарає злочинця.
-Головне, самому не закохатись, – пробурмотів собі під носа Се, закінчивши свої справи.
Повернувся О до альфи дуже задоволеним. Перед цим вимивши руки, та залишивши офіціанту чайові. Як не як, а хлопчина не розгубився та навіть не вимагав замовлення.
-Виглядаєш так, наче наново народився, – прокоментував старший.
-Дякуючи тобі, – майже беззлобно відповів омега.
-Добре, ходімо, – не коментуючи фразу молодшого, Чан взяв речі, замкнув машину та повів свою жертву до потрібного катеру.
Вони мали попрямувати далі на невеличному рибацькому катерку. Власник вже чекав їх. Омега не звернув уваги на те, з якою цікавістю його розглядав моряк.
-Рушаємо? – запитав чоловік років п’ятдесяти.
-Так, – відповів за всіх Чан.
І ось так, в тиші, та цікавому розгляданні один одного, вони відчалили від берега. Поїздка мала бути дуже цікавою, адже Се хотів почати свій проект «Пастка» (назвав поки обмірковував). Але все пішло по пи… тому самому місці, коли Чан занадто близько підсів до омеги, а катер почало так калатати зі сторони в сторону, що омега відчував себе котом, якого напоїли валер’янкою.
То ж один такий момент, коли омегу знову дуже сильно кинуло, він опинися на грудях та животі у альфи. Той з шоком подивися на молодшого, не очікуючи такого різкого «підкату».
А в наступну мить вони обидва завмерли, адже катер трусонуло так, що губи молодшого опинилися на привідкритому роті альфи. Ось такий дивний та нікому не потрібний поцілунок.
Додати до улюблених