Як же задовбано та виснажено, але напружено почувають себе люди, коли сідають в машину після виснажливого робочого дня, а через секунду відчувають холодне лезо ножа в задню частину шиї та чують грубим басом «Пікнеш, приріжу».
Не знаєте як це? А Сехун знає! Він бляха відпахав понаднормово три години, бо його керівник – мудак! Мудак, який не вміє працювати з excel та powerpoint! І для ранкової презентації він змусив Се готувати звіт весь день! Ще й три години поза робочого часу! І той бовдур навіть не згадає його, коли отримає винагороду за файний звіт!
-Яке ж паскудне життя! – буркнув собі під ніс омега, виходячи з будівля компанії.
Хлопець планував сісти в, подаровану батьками, стареньку хонду та поїхати на квартиру, яку знімає за всі гроші світу через неймовірний вид з вікна, котрим може милуватися самотніми вечора за чарочкою соджу чи бокальчиком пива.
І от сідає він таки в машинку, а тут «сюрпрайз» у вигляді холодного леза ножа та (не будемо повторятися). Короче, Се в шоці, намагається пригадати, як діяти в такій ситуації, не дарма ж він стільки відосів в тт передивися з самооборони. Але…
-Заводь машину і поїхали, поки я не передумав і не звернув твою тоненьку гарненьку шийку, – пролунав новий наказ з заднього сидіння.
Робити нічого, жити хочеться, то ж Сехун слухається та покірно повертає ключ та рушає з місця. Не зважаючи на вік, машина легко піддається, рухається плавно.
-Хто ви? – вирішив таки запитати омега через деякий час.
-Заткни писок, – пролунало грубо у відповідь, а тиск на шкіру ножем став ще сильнішим.
Залишалось лише мовчати.
Час від часу викрадач (а інакше ніяк випадкового пасажира омега назвати не міг) вказував куди їхати. На цьому їх спілкування закінчувалося. Будь-які питання О закінчувалися погрозами та негарними словами з боку викрадача.
В такому напруженні для омеги вони проїхали майже до світанку, залишивши Сеул давно позаду та прямували по якійсь пустинній дорозі. Це дуже не подобалося хлопцю. Може, його викрали на органи та везуть до місця збуту, а щоб не було проблем, самого посадили за кермо, мов «сам кудись поїхав, а що та куди – ніхто не в курсі». Його ж навіть шукати не будуть, бо на всіх камерах спостереження він сам їхав за кермом. Зручно! Та розумно! Дуже розумно!
-Заїдем на заправку, – скомандував викрадач, побачивши вдалечині якісь споруди (Се чесно ще не бачив що то, адже зір давно посадив за роботою та навчанням). – Заправимось та поснідаєм. І давай без приколів, інакше приріжу прямо посеред кафешки.
-Добре, – пискнув омега.
-Я тебе не запитував, – в ту ж мить грубо прилетіло.
«Тяжко» – подумав О, не знаючи як себе поводити.
Він припаркувався на заправному острівці та, дочекавшись доки задня дверка відчинеться, також відкрив свою, щоб вилізти з машини. Це вперше він побачить свого викрадача. Люди скажуть, то є не найголовніше – побачити того, хто вирішив тебе викрасти, але ж цікаво хто та навіщо.
То ж омега з цікавістю підняв погляд на зловмисника і побачив доволі гарного високого альфу(близько двох метрів) з підтягнутим тілом, гарними, навіть правильними рисами обличчя, з кумедними, майже ельфійськими, вушками. Була б це інша ситуація, Се навіть спробував би закадрити такого альфу.
-Чого вирячився? Пішли, – буркнув грубо альфа.
Була б інша ситуація, то цей голос здався б омезі навіть сексуальним.
Викрадач попрямував до кафе, кинувши заправщику «повний бак». Сехуну нічого не залишалось, як піти слідом, або…
-Навіть не думай, – немов, прочитавши його думки, зловмисник повернувся і взяв його за руку.
Своїми величезними лапищами легко переплівши їх пальці. Такими руками альфа без зусиль міг би звернути шию омезі ще на парковці біля будови його компанії.
-Нам сніданок на двох і декілька енергетиків, – без привітання кинув альфа та повів омегу до найвіддаленішого столика біля вікна.
Усівшись так щоб зручно спостерігати за вулицею, альфа кивнув Се на місце навпроти. Омега, покачавши головою, також сів.
-Ітак, – неголосно почав хлопець, щоб хоча б дізнатись…
-Заткнись, – знову дратівливо буркнув викрадач.
-Я маю право знати, якого біса ти мене викрав, – неголосно, але впевнено вимагав омега.
-Скажи спасибі дідусю, – так само дратівливо відповів альфа.
Дідусі омеги померли мільйон років тому. Нерозуміння та недовіра закралися в голову омеги, то ж він деякий час мовчав, аналізуючи ситуейшин.
-Як тебе звати? – запитав Се, коли до їх столика підійшов офіціант із замовленням.
-Чан, – буркнув альфа, поглядаючи на зацікавленого підслуховуванням їх розмови офіціанта, який не упустить свого, щоб ввечері було про що попліткувати.
-Моє ім’я ти напевно знаєш, але можеш називати мене Се, – почувши ім’я альфи, представився омега.
-З якого переляку?
-А що ти планував зі мною робити? – одразу змінив тему хлопець, пропускаючи повз фразу викрадача.
-Не діставай, – буркнув альфа, очікувально поглянувши на офіціанта.
Дочекавшись, до той піде, Сехун задав знов своє останнє питання.
-Блять, – вилаявся викрадач. – Потримаю тебе в тихому місці день-два, доки твій улюблений дідусь не підпише папери з моїми помічниками.
-Цікаво, – кивнув О, досі не розуміючи від слова «зовсім» нічого.
І тут його осінило. Його викрали! Переплутали з іншим омегою, але викрали. Самі викрадачі можуть почати роздувати з цього новину, щоб повпливати на того дідуся і про його викрадення стане відомо. Про те, що Чан помилився стане відомо не одразу, то ж у омеги є час втертися в довіру та… та втікти. А що тоді? Повернутися на роботу і впахувати за копійки? У нього виник кращий план, котрий так подобався молодому омезі.
-Тобто, ти маєш виконувати мої забаганки, інакше дідусь буде дуже незадоволений? – клеючи дурника, запитав Се.
-Допустимо, – стримано відповів альфа, видно не очікуючи такого повороту.
-Тоді…, – задумливо протягнув О.
-Що? – невтримався від питання альфа.
-Я замовлю собі ще дещо, якщо ти платиш, – і це було не питання.
Сехун підвівся з-за столу та пішов до каси. Він відчув, що може розслабитись нарешті. І хоч це буде тривати не довго та погрожує закінчитися чимось дуже плачевним, але поки альфа не загрожує його життю та здоров’ю, можна насолодитися неплановою відпусткою.
-Можна 6 баночок пива та чіпси. Кожного смаку, що у вас є – по пачці. Спакуєте все у пакет, добре? Платить він, – О указав пальцем в альфу, а сам із задоволеним обличчям після кивка працівника кафе, повернувся на своє місце та прийнявся за сніданок.
-Що ти там уже наговорив? Я тебе попереджав, що пор…
-Охолонь, я просто зробив замовлення з собою і сказав, що платиш за все ти, – ніяк не зважаючи на погрозу альфа, але в середині дуже лякаючись, відповів омега.
-Якщо сюди припхаються копи, я тебе по…
-Знаю, знаю, порішаєш, – відмахнувся О, поглинаючи смачнющий смажений бекон.
-Так, – кивнув викрадач та теж зосередився на їжі.
Сехун мав би злякатися, якось улизнути в туалет, подзвонити рідним та викликати копів, закритися у вбиральні до приїзду патруля та врятуватися. Але, йому ніхто не повірить. Який сенс його викрадати? Він не красунчик, не багатій, не потомок багатіїв, не відомий. Він ніхто. Тож заради нього ніхто не буде посилати терміново патруль, батьки лише висміють його «фантазію» та порадять гарно провести час з альфою, друзів він не мав близьких.. то ж нахіба йому панікувати та доводити себе цим всім? Краще відпочити за чужий рахунок від роботи, а коли все закінчиться, то у нього буде реальна відмазка – його викрали. Коли все стане відомо, то його розшук та погоня за ними буде транслюватися по головному каналу Кореї, як то буває в американських фільмах. Ну, може. Або його зґвалтують і викинуть десь на узбіччі.
Та зараз час насолоджуватися своєю владою над альфою-викрадачем.
-Скільки тобі років, Чане, – запитав омега.
-Двадцять вісім, – невдоволено відповів альфа навпроти.
-А мені…а ти знаєш скільки? – запитав Се, ледве не спалившись.
-Тобі тридцять три, – відповів Чан, скривившись.
-Так, чудово, молодець, – погодився омега, а сам ледь не закричав від шоку – він знав, кого намагались викрасти.
Додати до улюблених