Сідаю в машину, яка повинна відвезти мене в аеропорт. Але спершу треба подругу забрати. Ще є три години до вильоту, точно встигну! Оскільки зараз 5:00 ранку і нормально виспатися я не встигла, як тільки сідаю на м’яке сидіння нового BMW батьків і запихаю навушники, мене відразу хилить у сон. Але встигаю назвати Роберту (так звати мого особистого водія) адрес і ми виїжджаємо. Пару хвилин сиджу і просто слухаю музику, напевно, чекаю на дзвінок від Талії. І я не помилилася, вже через пару хвилин чую знайомий рінгтон і беру слухавку:
— Привіт подруго! — кажу я.
— Привіт, Бет! Чому ти мені не зателефонувала вчора? — почула я на тому кінці дроту. — Пробач, я не змогла вчора зателефонувати з двох причин, — почала виправдовуватися я, — перше, у мене були проблеми з біометричним паспортом, а друге, сів мій телефон, а зарядний пристрій для нього я забула вдома.
— А, ну тоді окей. — почула я голос Талії, — слухай, а які проблеми у тебе були з паспортом, все добре?
— Давай я тобі все під час зустрічі розповім? Зараз все вже добре.
— Окей, подруго, ти зараз де?
— Ми з Робертом зараз тільки виїхали, будемо через хвилин двадцять.
— Окі докі, Аннабет! Чекаю, папа!
— Па-па, подруго.
Як ви вже зрозуміли, я Аннабет Чейз. Мені 16 років і я відлітаю до Нью-Йорка. Але не назавжди, тільки на канікули, а потім назад у Сан-Франциско. Приблизно пів години — ось скільки часу нам знадобилося, щоби під’їхати до будинку Талії. Не встигла машина зупинитися я побачила свою подругу з двома валізами, яка явно чекала мене. Водій відкрив двері автомобіля для моєї кращої подруги та забрав її багаж. Ми обнялися і Талс запитала:
— Ну, розповідай подруга, що там із твоїм паспортом?
— Ну… коротше вчора мені зателефонували з паспортного столу і сказали, що хтось переплутав і написав не туди мої дані. — Шок в очах моєї подруги потрібно було бачити. — Я дуже розлютилася, але треба було якось розв’язувати проблему, тому я поїхала туди і, — я зітхнула — треба було доплатити, щоб мені зробили все на сьогодні. Але тепер цю проблему вирішено і ми спокійно летимо до Нью-Йорка.
— Гаразд, чуєш, а що з Пайпер? — Талія вислухала мене і тепер маю деякі питання. Пайпер – ще одна моя найкраща подруга. Я, Талія та вона, дружили разом із 5 років. Потім Пайпс почала спілкуватися з Джейсоном — старшим братом Талс, а через пів року вони почали зустрічатися, і ось тепер мені стало цікаво як у них справи, тому що на літо вони відлетіли за кордон, але не сказали нам куди летять. Ось тому у мене виникли запитання.
— Вона з моїм братиком уже в Нью-Йорку. Вони чекають на нас там. — Ми разом посміхнулися. Далі ми їхали мовчки, кожна думаючи про своє. Машина зупинилася біля аеропорту приблизно за 30 хвилин. Роберт допоміг нам довезти багаж до стійки реєстрації. Ми попрощалися з ним і пішли далі. Після всіх процедур до вильоту залишалося ще дві години, тому ми пішли в Duty Free і там купили трохи їжі. Дві години пролетіли непомітно за нашими розмовами, тому коли оголосили посадку на наш рейс, ми мало не прослухали. Але все було добре і ось ми вже сидимо в літаку і чекаємо зльоту. Під час польоту ми трохи спали, але більшу частину часу слухали музику, говорили та грали ігри. Коли оголосили про посадку, ми пристебнули ремені безпеки і почали знижуватися.
Додати до улюблених