Прокинувшись від знайомого звуку будильника, Хіната розплющив очі та не поспішаючи вимкнув свій телефон, який лежав поруч з ліжком.
Вмивання холодною водою заставило хлопця прокинутись, хоч це і зайняло достатньо часу. Він одягнув чорну та зручну шкільну форму на своє худі й попрямував до кухні. Як і думав мама вже прокинулась та приготувала йому ланч для школи. Він подивився на годинник та зрозумів, треба поквапитися й перекинув через плече свою сумку, перед цим всунув до неї маленьку коробочку, дбайливо обгорнену голубим папером з котиками.
На вулиці вже почало світати, а на Хінату як завжди, чекала поїздка, яка тривала приблизно пів години. Під час неї хлопець думав про все можливе: аналізував матчи професійних команд, прокручував свої рухи для найвищого стрибку, згадував вправи, які вони виконують на тренуваннях, також інколи пригадував матеріал, який проходили на уроці, але таке було дуже рідко.
“Сьогодні буде гарний день, я прийму багато м’ячів, зароблю багато очків і побачусь з Кагеямою. І побачусь з Кагеямою?..”
Остання думка засмутила хлопця, бо після сварки, вони вже майже два тижні не розмовляють. Відволіктися від неї заставив камінь, що потрапив під переднє колесо велосипеду. Хіната ледве втримався, щоб не впасти. Подивившись вперед, він побачив крутий схил.
І ось вже вітер розвиває його волосся та приємно торкається обличчя. Хіната обожнював це почуття, йому здавалось, що він летить, прямо як чорний крилатий ворон над лісами.
Додати до улюблених