Ніч. Темрява заполоняла кімнату і тільки маленький клаптик приміщення був освітлений місячним світлом, що пробивалося крізь кругле шибку. Тиша давала повне відчуття спокою, якби не вона, кішка так спокійно не спала б зараз. Темна шерсть майже зливалася з оточенням, але підсвічені ділянки були майже білі, такі ж як сивина. Тіло було згорнуте в калачик, а хвіст стиснутий. Ніч холодна, доводилося зігрівати себе своїм теплом. Кімната маленька, як і її власник, також завішена і заставлена всім, чим тільки можна було: дерев’яні барила, алхімічний стіл з подібністю до печі, стіни в полицях, а на них стоять збірки рецептів та іншої важливої інформації.Найчастіше, було чути, як хтось з молодших виходить з кімнат і йде на кухню, так було поки Таббо не з’їхав до Ранба. Зараз цих шерехів за дверима стало менше, але це не означало, що Томмі не виходив поживитися чимось смачним уночі і досі.
***
Очі різко розплющилися. Все тіло пробирав дикий холод, який змусив підвестися і прикрити настирливе джерело настільки неприємного відчуття. Вітер не був очікуваний цієї ночі, через що вікно і було відкрито. Заснути назад, після розліплення очей, не вдалося. Скільки б вона не поверталася в ліжку – все без толку.
У темряві можна було розгледіти лише одне-вікно і поверхню ліжка, що освітлював ним. Вигляд відкривався на сад, а потім і на навколишній ліс. У саду стояв великий дуб, оточений кількома клубами квітів. Кішка покрутилася в ліжку ще кілька хвилин, намагаючись заснути. Але бажання спати було відбито зовсім. Лапи вже звішені з ліжка, але вставати вона не поспішала. Очі дико пекли, але піднятися все-таки довелося. М’які подушки лап приземлилися на холодний паркет. По всьому тілу тремтіло. Лапи понесли тільце до найближчого крісла-гойдалки, що знаходиться біля алхімічного столу.Наставниця влізла на крісло разом з крижаними лапами і, укутавшись у плащ, що лежить поблизу, оглянув усе, що стоїть на столі. Баночки, скляночки, навіть трава важить і сохне у далекому кутку. А річчю, що найбільш вибивається з усієї маси предметів, стала холодна кухоль, з таким же холодним чаєм у ній, але це не зупинило бажання сьорбнути від вмісту пару ковтків. Чашка помістилася між теплими долонями і віддавала поколюючим холодом. Після янтарні очі ковзнули по підлозі і зупинилися на все тому ж вікні, а точніше вигляді з нього. Доводилося жмурити очі, щоб побачити чіткі силуети в темряві.Цей двір вона знала майже як свої п’ять пальців. Через час стало ясно точне розташування дерев і чагарників, а не тільки їх обриси. Очі звикли до темряви, хоч кольори розпізнавати важко. Світло місяця відбивалося від темного листя, трави і створювало затишну атмосферу, хоч і моторошну. Тільки при одному погляді на високий дуб, що стоїть посередині двору, від спогадів було не відбитися. Вони все лізли і лізли в голову, захоплюючи частинки свідомості. З’явилося саме відчуття настільгії. Того дня вона, мало не стусаном, видворила всіх своїх підопічних та їхнього “старшого брата” на вулицю.Той момент вона пам’ятала ну дуже чітко: Вілбур, що сидить під дубом і плете, дивної форми, вінки, Томмі намагається заламати піглина, що йому не вдалося, адже навіть при всьому навчанні, справжні майстри, своїх потаємних таємниць у стилістиці бою не видають. Старший не здавав позиції, і сам скрутив Інніта в рульку, коли Каміра мирно спала під боком у Сута. А прокинулася вона від м’яко приземленого собі на голову вінка з блакитних ірисів, що обгинали вуха, стискаючи. Вона тоді була схожа на чорного кроля: високопоставлені вуха, примружений погляд і стиснуті лапи до тіла.Тоді вона ще виявила і жменю ірисів, вплетених у коротку чубок. Як хлопчик вивернувся, щоб не розбудить свою наставницю – загадка. Спитай було не відразу все чітко, але коли в обличчя Томса прилетів один з вінок, що лежав біля ніг Віла, вона знатно пожвавилася, знаючи що за цим піде. Віддачі від розлюченого хлопця не варто чекати довго, він рішуче рухався у бік старшого брата, з уже закоченими рукавами. Справа пахла не те що смаженою, підгорілою. Томмі тоді накинувся на Сута, більше не злісно, а з азартом врізати братику. Техно ж у той момент стояв позаду, він знав, що це не буде побоїще, але варто було перестрахуватися.Брати валялися і перетягували один одного на свій бік, намагаючись підім’яти під себе. Їхня бійня більше нагадувала перекидання двох кошенят, ніж кровожерливий бій. Вихід був, до кінця не зрозумілий, начебто Сут був більший за свого брата, але він, ніби піддаючись, валився на землю від одного тільки торкання. Техно осторонь, мужньо стримував сміх, все чому він їх навчав до приходу Каміри, ніби випарувалося з їхніх голів, залишилося лише дитяче дитинство. Після кількох хвилин таких катання по землі, виграв все ж таки Віл.Томмі на нього навіть ображався через півгодини. Поки не отримав примусового стусану в спину від Кривавого Бога. Потім він поповз вибачатися перед своїм старшим братом. А Вілбі як справжній театрал, грав роль скривдженого на весь світ і не давав Інніту спокійно на себе дивитися. Довелося вгамовувати дику спрагу старшого ще побалакати, і без того, шалену дитину. Філ тоді навіть догану зробив Каміре і Техно, бо: «не годиться стравлювати дітей», хоч вони й сам один на одного полізли. Діти після цього побою ще 2 тижня приходили до наставниці для обробки всіх садна і синців.Гарний час тоді був
Зараз на цьому місці тільки сплячі сині іриси, але й вони випромінюють те саме тепло, того самого дня.
***
Кошкіна маленька постать розпливлася в кріслі, як темна матерія. По кімнаті чулося луна від видихів, а у вуха віддавалося биття серця. І ось вона-довгоочікувана хвилин сонливості. Зараз вже можна точно вставати та переносити своє тіло на м’який матрац. Але спогади ще гули як рій бджіл, нагадуючи ту обстановку і додаючи бажання повернутися на той час.
Лапи підняли важку тушку і потягли до ліжка. Ще ніч, може, вона встигне повернутися в царство мрій і доглянути, так уже забувся, сон.
Голова приземляється на м’яку поверхню подушки, а у вухах віддається лише пульс судин. Тиша. Все, що потрібно було для неї зараз. А ще пара маленьких дітей під боком і дорослий чоловік, який відмовляється від будь-яких намірів у свій бік. Зараз весь цей загін спить у своїх ліжках у різних кімнатах.Мабуть, Віл знову заснув, мало не обійнявшись з гітарою, а Томмі знову створив на ніч на голові Техно гніздо і навіть пишається цим. Всі вони приносять у її житті надто яскраві фарби, щоб скаржитися на життя. Очі злипаються, а після залишаються тільки силуети та спогади.
Цю частину довелося затримати, але є вже парочка розпочатих наступних частин. І так, автор пішов у запій, якщо комусь цікаво, так що випуск частини дуже вже затягнувся, вибачте. доброго дня >-з
Додати до улюблених