– “Уввваа…як же хочеться спати! – сонної вигукнув Джин, потягуючись на ліжку. – І який ідіот тільки придумав пари на 8:00?”
Ледве тягнучи ноги, хлопець добрів до ванної кімнати та дивлячись в дзеркало на свої темні мішки під очима продовжив свою тираду:
– “Ні, ну от правда, не можна було хоча б на 8:30, як в інших універах, так ні, бери на 8 вставай. Та як…”.
– “Господи, що за гедзь тебе вкусив з самого ранку? Ти можеш хоч один раз дати мені поспати ще пів години?” – почувся не менш сонний голос з кімнати.
– “Ха, ти бач який, я що один повинен мучитися?”
– “Добре-добре, я теж створю тобі компанію, – сказав Намджун заходячи до ванної кімнати. – Ну, хватить дутися, я підвезу тебе аж до самого універу, – тихо промовив хлопець та, залишивши ледь відчутний поцілунок на обличчі коханого, ніжно обгоргув його руками.
– Ха, і це всі вибачення? – все ще обурено вигукнув Джин, а подумки додав: “Хіба це поцілунок? Ми що, діти в садочку?”
На щастя, знаючи характер Джина Намджун зразу здогадався в чому корінь проблеми, тому піднявши підборіддя бойфренда, вп’явся в його губи з усією пристрастю.
– “Я б з радістю продовжив наш нічний марафон, проте це загрожує тобі отримати черговий пропуск занять, яких і так вже зібралася ціла купа” – в переривах між поцілунками сказав Намджун.
– “Добре, але я розраховую на продовження ввечері)” – з усмішкою промовив Джин та побіг збиратися а університет.
– “От чортеня! І чого я тільки зустрічаюся з таким хлопцем?” – киваючи головою пробурмотав Намджун і пішов й собі збиратися в свій університет. Так-так, ви прочитали правильно, саме в “свій”, бо як би дивно це не звучало, проте навчаються вони не разом. Запитаєте, як їх звела доля в такому випадку? Тут все просто, як 5 копійок, 3 роки тому, одного жаркого літнього дня, Намджун прогулювався в парку. Проте спека в цей день була настільки сильною, що хлопець вирішив піти до фонтану в центрі, щоб трохи охолодитися. Саме там він і зустрів Джина, проте не на лавці чи просто в парку, ні. Той, разом з дівчинкою років 5, стояв просто в фонтані! Як виявилося пізніше, це була його маленька племінниця, з якою тоді попросила посидіти сестра. Проте це двоє реготатали настільки, що пройти мимо й не оглянутися було просто неможливо. Намджуна спочатку зачарував саме цей сміх та широка посмішка, яка не сходила з обличчя Джина в той момент. Тому Намджун, якому раніше було не властиве знайомство першим, все ж набрався сміливості підійти й зробити це, про що зовсім не жаліє зараз, бо знайшов собі хоч і трохи непосидючу, проте дуже добру й цікаву людину, з якою він хоче провести все своє життя.
Додати до улюблених