Грейс прокинулась за будильником, але ж відразу вимкнула його і, прикривши очі, заснула. Всю ніч вона поверталася у різні боки, намагаючись знайти таку позу, в якій думки про Джейка не будуть поступати до її голови. Але все було марно, дівчина так і не змогла відволіктися на щось інше щоб заснути. Ніщо не допомагало, тож всю ніч вона крутилася без зупинки, через що вона не змогла виспатися.
Полежавши кілька хвилин вона зрозуміла що пропускати сьогодні школу в неї немає ніякого бажання, також це відобразиться на її успішності тож в цьому абсолютно не було сенсу. Дівчина піднялася з ліжка, підійшла до шафи-купе і дістала звідти коричневий светр, білу рубашку та гірчичні штани. Вона швидко вділась, зібрала волосся на голові в пучок і вийшла з дому.
***
На уроках Бетелл взагалі не могла сконцентруватися. Вона мовчки сиділа підперши голову рукою та малювала на полях свого зошита олівцем якісь каракулі. Думки про вбивцю не давали їй спокою, тож дівчина взагалі нікого не слухала бо була сконцентрована тільки на своїх здогадках. Ніщо не могло повернути її до реальності, доки вона сама не захоче до неї повертатися. В один із таких моментів вона була понурена у свої думки, доки не почула своє ім’я із уст вчителя вже третій раз:
— Ти мене слухаєш взагалі чи ні? — Запитав Гаррі, коли вони сиділи вдвох у кабінеті математики.
Вони зустрілися поглядами з ним і дівчині стало соромно за те що він намагається її чому-небудь навчити а вона зовсім не слухає його. Вона опустила очі на підлогу і сказала:
— Вибачте.
— Сконцентруйся. — Рубанув він. — І дивись в очі коли з тобою розмовляють, це неповага. — Його тон налякав дівчину і вона різко підняла свої оченята на нього. Вони знову зустрілися поглядами від чого вона почала себе якось дивно почувати.
— Вибачте…
Вчитель закрив підручник і подивився на неї.
— Що з тобою сьогодні таке? Цілий день десь літаєш.
Грейс здивувалася цій фразі. Він за нею спостерігав у школі.
Дівчина не звикла розповідати про свої проблеми комусь, тому вона сиділа мовчки і знову дивилася куди завгодно тільки не на чоловіка. Він тяжко зітхнув.
— Урок закінчено. — Кинув він та піднявся з місця біля неї, забираючи із собою підручник з математики. Його руки так міцно його схопили що на них було видно вени, які випирають. Дівчина задивилася на них, а коли спіймала себе на цьому, то піднялася з місця і почала збиратися.
— Вибачте.
— Та досить вже твого «вибачте». — Гавкнув він та кинув підручник на стіл.
Дівчина застигла на місці, навіть не рухаючись. Молоді люди дивилися один на одного. З одного боку був напірний погляд Стайлса, а з іншого – полохливий Бетелл.
— Ти вільна.
Після слів Гаррі вона пішла геть з кабінету почуваючи, як на її очі починають набігати сльози.
***
«Я сьогодні точно нап’юся». Саме така думка прийшла в голову до дівчини, коли їй подзвонила Мія та сказала що вона сьогодні йде в бар з Пітером та іншими. Вона позвала Грейс із собою і та, звісно ж, погодилась. Вона не могла упустити таку гарну можливість заглушити свій біль алкоголем. Дівчина зловила себе на цих думках і їй стало лячно від того що за такий короткий період вона почала заглушати свій біль не відволіканням своїх думок на книгу з чаєм, а відключенням їх за допомогою алкоголю.
Тим не менш дівчина дістала чорну майку з шафи, чорні вузькі джинси та накинула кардиган молочного кольору.
***
Компанія сиділа на тому ж самому місці що і завжди. Ділан розповідав жарти, намагаючись хоч якось розрядити обстановку, від якої холодить шкіру. Всі, окрім Ділана та Мії, сиділи мовчки, тільки зрідка дивлячись один на одного.
— Ну що з вами, люди?! — Починав злитися Ділан. — Ви всі виглядаєте як шматок гімна, який вийшов з однієї дупи!
— Ти себе бачив? — Грубо відповіла Кейсі.
— Ти скрізь свого носа всунеш! — Підвищив тон Ділан. Будь-яка людина на його місці б не стерпіла такого, бо дівчина так завжди відповідає кожному. Окрім Гаррі, авжеж…
— Справді, досить вам вже, ми сюди як ніяк відпочивати прийшли. — Підтримувала його Мія, дивлячись на Кейсі.
Така реакція тільки потішила блондинку, її стервозний погляд нікуди не подівся, а навпаки, почав проявлятися ще більше.
У Грейс лився вже шостий шот, від якого вона почувала відразу. Алкоголь швидко дійшов до її голови та відключив її зовсім, але дівчина тільки раділа таким подіям, бо вона саме цього і добивалася. А якщо вбивцю не посадять? Якщо він слідкує за дівчиною та хоче її вбити бо та забагато бачила? Але що вона бачила? Постать злочинця? Те, якою рукою він наносив удари? Його одяг? Що? Чи є це важливим? Чи може він стежити за нею через такі дрібниці?
Думки все одно не переставали турбувати її. Вона зрозуміла, що розслабитися буде не так просто як вона думала.
— Давайте ще вип’ємо! — Коли дівчина це сказала, всі подивилися на неї як на дивачку, що змусило її відчути сором.
— Що з тобою таке, янголятко? — Запитав у неї Ділан.
— Просто хочу випити і все.
— На тебе це зовсім не схоже. Куди поділася наша маленька Грейсі?
— Не називай мене Грейсі, це дратує…
— Ого, у маленької Грейсі почали різатися зубки. — З посмішкою підмітила Кейсі, на що вона отримала злий погляд від Гарольда.
Тим не менш Грейс випила вже достатньо для того, аби загубитися не тільки у своїх думках, але й у барі. Виходячи з туалету дівчина, не повернулася за столик, а відразу попрямувала на вихід. Вийшовши туди вона випросила цигарку у якогось хлопця, який по дружньому з нею поділився. Грейс відійшла від входу метрів на десять і стала осторонь, щоб там ніхто її не побачив. Дівчина підпалила її запальничкою, яку взяла у хлопця.
— Гуляти так гуляти. — Подумала вона і зробила першу затяжку.
Звусно, вона почала кашляти, бо ця цигарка була першою у її житті. Дівчина думала що вона починає задихатися. Але вона вирішила не зупинятися на цьому. Вона стояла та курила, доти, доки чоловічий голос не повернув її на Землю.
— Бетелл? — До неї прямував Гаррі. Як тільки він побачив цигарку в її руках, то виронив смішинку зі свого рота. — Ти що вирішила сьогодні відкинутися?
Чоловік став поруч і дістав з кармана пачку цигарок, зробивши все те саме що і дівчина поруч.
— Що?
— Що сталося?
Вона мовчки відвела від нього свій погляд і знову затянулася. Кашель знову видав те, що дівчина не куряща.
— Не можу зрозуміти що могло стати причиною твого стану?
Дівчину трохи хитало в різні боки, але вона намагалася стояти і триматися на ногах.
— Тобі і не потрібно розуміти. — Грубо відповіла вона.
Гаррі здивувався від такої відповіді і явно не очікував почути такі слова з уст молодої школярки.
— Вибач. Просто я вся на нервах. — Видихнула вона. — Ця дурепа мене дістала.
— Кейсі?
— Так. Тому я вийшла звідти.
— І вирішила заспокоїтись і покурити?
— То й що з того?
Вони стояли там і мовчки дивилися кудись вдалеч.
— Джейк був би шокований зараз якщо мене б побачив…
— Це твій хлопець?
— Так. Ну… ні. Вже ні.
— Ви розійшлися?
Слова Гаррі укололи її ножем у саме серце.
— Ні. Його немає більше. — Говорячи це, вона досі не могла повірити, що це правда. Її коханого більше немає. — Мені дурні думки в голову лізуть, я не розумію що мені робити. — Алкоголь вже далеко пробрався, тому язик дівчини сильно розв’язався. Вона відчула у вчителі гарного співбесідника, який зможе її вислухати, тому продовжила. — Рік тому я зустрічалася з хлопцем. Ми з ним були дуже близькі, знайомі з самого дитинства, планували весілля у майбутньому.
Тяжкий подих Грейс не дав їй продовжити без зупинки. Гаррі стояв поруч і пильно дивився на неї, намагаючись максимально погрузитися в її розповідь.
— Ми вийшли на пікнік у ліс, я довго цього хотіла, бо вся ця атмосфера природи мені дуже подобалася.
Дівчина зробила затяжку. Було видно ,як кожне наступне слово дуже важко їй давалося.
— Ми сиділи одні, нікого не було навколо і тут на нас напали.
Дівчина знову не могла говорити. Великий ком заважав їй. Гаррі підійшов ближче і обійняв її однією рукою за талію, намагаючись хоч якось підтримати дівчину.
— Він напав спочатку на мене, почав душити, — дівчина зупинилася і їй було дуже важко говорити далі, бо ця біль не покинула її. — Джейк встромив йому ножа у руку і наказав мені бігти, маньяк схопив його. Він був у капюшоні та окулярах тому я його не бачила. Я хотіла допомогти Джейку, але було запізно. Коли піднялася, він перерізав Джейку горло і я кинулася тікати. Я хотіла йому допомогти, справді.
Грейс досі не відпустила його, тому вона почала ревіти, цигарка впала з її рук. Дівчина вся тремтіла.
— Мені страшно. А якщо він знає де я живу і готується до того щоб мене вбити?
Гаррі обійняв її так сильно, як нікого ніколи не обіймав. Він був шокований тим, що у такої маленької дівчинки вже такі великі проблеми. Чоловік поцілував її у чоло, намагаючись хоч якось заспокоїти. Дівчина дуже сильно притиснулася до нього, обійнявши його спину обома руками. Гарячі сльози почали скочуватися з її шок на кофтину Гаррі. Він, відчувши вологість підняв її обличчя за підборіддя до себе. В цей момент пара зустрілася поглядами. Грейс відчувала себе так розбито і вона хотіла отримати підтримку. В той момент вона не розуміла що вона робить. Дівчина піддалася вперед і зіткнулася губами з губами свого вчителя математики.
Додати до улюблених