Ще один день у Ніндзяго-сіті. У місті стояв пасмурний день, але тим паче, усі як і раніше ходили щасливими та радісними, ні про що не піклуясь.
Пройшов рік, з того часу як Нія злилася з океаном і зникла у невідомому напряму. Усі дуже тяжко пережили втрачу улюбленого водного ніндзя. Вона принесла себе в таку велику жертву для Нінзяго, але все ж таки пройшов рік, і все її пережили. …Ну, усі окрім Джея.
Було зрозуміло, що він все ще буде оплакувати втрачу своєї Ян, вона була для нього усім, та в одну мить зникла. Кожен раз, як Джей стикався з чимось пов’язаним с Нією-водою, океаном, меморіалом Водного Ніндзя, і так далі-пробуджувало в ньому найсильнішу хвилю спогадів і це приводило к емоційним зривам.
Темні хмари швидко пересувалися по небу, що означало наближення дощу.
Дощ, це вода.
Для більшості людей це свідчило про те що їм треба буде шукати укриття, для того щоб не помокнути під ним. Але для ніндзя блискавки це був ще один привід оплакувати свою колишню дівчину. Зраз Джей сидів на кушетці тримая в руказ фотографію: на ній були зображені він і Нія, знімок був зроблений після перемоги над Лордом Гармадоном. “Нія,
як же я хотів би що би ти зараз була поряд” думав він.
-Все ще оплакуєш Нію? Спитав новий голос.
Джей різко повернувся та подивився на джерело звуку. Ллойд Монтгомері Гармадон стояв спершись спиною о стіну спершись спиною о стіну і розслаблено дивився на Джея.
-Ти не можеш винити мене Ллойд, я був її Інь, а вона моєю Ян. Тихо сказав він .
Зелений Ніндзя відірвався від стіни.
-Так, я не можу звинувачувати тебе. Сказав він сідаючи поруч і стурбовано дивлячись на
друга – Але все ж таки пройшов рік. В конце концов, ты должен будишь преодолеть
это. Зрештою ти повинен будеш подолати це.
Джей зітхнув куди важче і відвів погляд .
-Слухай, я розумію , тобі дуже важко, вона ьула тобі усім. Джей, зрозумій, вона не повернеться.
-Вона жива Ллойд!! Рявкнув Елементаль Блискавки скочивши на ноги. Гармадон
здивовано скинув брову раптовим спалахом гніву друга, але зрозумів чому
послужила причина. Побачивши змішаний вираз здивування та страху на обличчі
Ллойда, Джей застонав.
-Вибач, просто ця розмова про Нію, це просто, ти знаєш, мене зворушує. Я
дуже люблю її, і тому дуже сильно сумую. Я знаю що вона жива, але від цього стає тільки гірше.
-Все в порядку Джей, сказав Ллойд, я сам перегнув палицю з “вона не повернеться”. Я
єдиний тут, хто розуміє твій стан.
-Звідки ти знаеш? Зелений не весело хмикнув. На обличчі Джея майнуло
усвідомлення-аааа, Харумі, вибач.
Ллойд втупився в підлогу при згадці про своє перше кохання.
-Мені жаль. Я впевнений, якби вона була зараз з нами, ви стали б чудовою
парою.
Ніндзя витяг з нагрудної кишені фото себе та Харумі. Їх зняли всього раз, колиивін був з нею на кораблі. Ллойд посміхнувся нахлинувшим щасливими і в той же час оманливим спогадам.
-Я сумую за нею, дуже сумую. Коли я прощався з Акітою, то думав що переборов це, зміг залишити у минулому. Але тепер Акіти немає зі мною, і я нічого не відчуваю.
-Я також сумую по Нії. Сказав Джей ніяково поиер шию, думаю що розумію, що ти відчував, коли вона… померла.
-Пам’ятаєш коли я стрбнув з коробля щоб врятувати Харумі від костюму Самурая Х? Спитав Ллойд посміхнувшись.
-Так. Ти так безрозсудно намагався врятувати її, що навіть не подумав про наслідки. А паи’ ятаєш Надакана? Хлопець підняв голову і в замішанні
витріщився на Джея, але зрозумівши, що в його стані його краще не злити, кивнув і
сфальшував усмішку. – Я майже втратив Нію, але це також нас зблизило.
-Так, вважаю ми усі пережили дуже трагічне кохання. Харуми викрала моє
серце, і я думаю, Нія вкрала твоє.
-Кай зустрічається зі Скайлер, хоча її батько був злим, Піксал загубила Зейна, хотя её отец был злым, Пиксал втратила Зейна, але він жив, у Ванії був злий батько, але і вони щ Коулом почали зустрічатися. Як казала Нія “Величніші любовні історії, завжди закінчуються трагедією.”
-Не пам’ятаю, коли вона таке говорила, але вона права. Ти щнаєш де інші хлопці?
Джей від різкої зміни теми скинув голову.
-Кай на побаченні зі Скайлер, сказав що приготував їй сюрприз. Зейн та Пікс у башні Борга. Коул у третій раз на місяць відвідує Ванію.
-Вони повинно бути дійсно щасливі.
-Ой, не кажи, мені Коул розповідає у всіх подробицях їх побачення, а від цього стає так сумно. Тихо промовив Джей, понуро опустивши голову.
-Ех, якщо б Румі досі була б тут… Сказав Ллойд зітхнувши.
Джей знав що хлопець кохав Харумі усім серцем, але він не розумів, чому Ллойд хотів щоб принцеса – психопатка була жива.
-Чому? Хіба вона не намагалась тебе вбити у Храмі Оні? Вона ж домі тебе ненавидить, хіба ні?
Ллойд здригнувся при згадці Харумі та її відношенню до нього.
-Вона була озлоблена, збита з пантелику, якщо вона була б тут, я би міг показати світло, я знаю це.
-Але вона намагалась тебе вбити, переслідувала в решті решт, вона звинувачує тебе у смерті її батьків!
Ллойд пробормотів щось що Джей не почув. – Що ти сказав? Спитав він
-Я би міг її врятувати від смерті, я міг врятувати від смерті її батьків! Але я… Ти не розумієш! Завив Ллойд – я бачив як вона падала! Але я просто стояв і нічого не робив! Я визволив Пайтора!
Джей встав і добряче струснув друга за плечі.
-А тепер послкхай мене. Тихо промовив він. Якщо б ти не визволив Пайтора ніхто б з нас не зустрів один одного, ніхто б не розкрив свій потенціал! – Крикнув він. – Ву казав “Усе відьувається з якоїсь причини!”. Якщо батьки Харумі вмерли, значить цьому треба було статися.
-Це правда, але я не врятував її, хоча шанс був.
-Можливо міг, можливо ні.
Це залишилось у минулому! В решті решт ти знайдеш щастя, в коханні чи ні.
-Так, дякую Джей. Я повинен тобі дещо сказати. Пам’ятаєш, ми дивилися в дзеркала майбутнього?
-Ну так. Сказав Джей нахмурившись.
-Так ось. Я бачив там не тільки себе.
POV Ллойд.
Я вдивився у дзеркало. Перше що я побачив це себе. ” А я непогано виглядаю як для старого” Подумав я посміхнувшись. Але раптом насторожився. До мене у дзеркалі сато наближатися щось темне, незабаром я побачив обриси фігури, і раптом звмер.
До мого відображення підійшлачто я увидел это себя. “А я не плохо выгляжу
для старика” Подумал я усмехнувшись.
Но вдруг насторожился. Ко мне в зеркале дівчина, біле волосся діставали до талії, сама вона була спортивної статури. Дівчина посміхнулась мені.
Але я таких не знав.
Але незабаром дізнався.
Кінець Pov Ллойд.
Джей дивився на Ллойда с відкритим ротом.
-Слухай, я розумію, що…
Але йому не дав доказати телефонний дзвінок.
-Так комісар, я слухаю. Сказав Ллойд у слухавку.
-Ллойд, мої люди кажуть що бачили як хтось вривається у палац.
Це оголошення поставило Ллойда в шок.
“Навіщо комусь вриватись у палац, він давно зруйнований… завдяки Харумі”
Думав він.
-Хоча палац зоуйнований у ньому залишились цінні реліквії.
-І він хоче їх викрасти? Спитав Ллойд щоб зрозуміти що він не недочув.
-Я точно не знаюале скоріш за все. Відповіли йому.
-Доьре, вирушаю до плацу. Сказав він і поклав слухавку
” Час переключитись” Подумав Ллойд сідаючи на мотоцикл і тримаючи курс на Палац Тайн.
Додати до улюблених