Вампір Елехандро, старенький портьє
Вже більше ста років,
Працює, не п’є.
До церкви приходить в неділю святу,
Двадцятку пожертвує храму
Й вино пастерю отцю.
Священнослужитель не починає службу Божу без акомпанементу органу.
Вино не для причастя,
Червоне сухе то для щастя,
Прихожани не лякайтесь
В церкві лайку не сприймають
Бог знає, що священники деколи вино вживають.
Закурють цигарки, а кадило для підстраховки,
Щоб не було чути запаху нічної “святої” тусовки.
Розою в храмі запахло, дзвони б’ють
Аж вампіру погано стало.
Створіння диявола як ж ніяк прийшло.
Що поробиш, в церкві не приймають аби кого.
Вампір Елехандро, старенький портьє
Молився до Бога коли часу багато є.
Просив допомоги, зняття “диявола клейма”.
Любов- то є гріх?
Кохати того до кого серце лягло…
Що робити, якщо це чоловік?
Убити себе, за цей гнилий гріх?!
Кохання, любов- для церкви ти прихожанин тільки тоді коли цнотливий вірянин,
Сексу в релігії нема.
Люби ближнього свого, як себе самого!
Любові Адама і Адама у церкві і в християнстві нема.
То чому вампір Елехандро не може любити Адама?
Він психічнохворий і це не природно?
Чому людина не може любити кого завгодно?
До кого серце тягнеться дротами,
До кого молитви співалися б днями.
Чоловіка для чоловіка,
Жінку для жінки!
Чому ви не можете сприйняти кохання людини?
Релігія затьмарює очі!
Ви розумієте, церква робить з вас тамагочі,
Маріонеток- церковних мур.
Краще заткніться, якщо є Бог то тільки Амур.
Додати до улюблених