З самого ранку, Ніла не залишало відчуття того, що день буде хорошим. На такі думки його наштовхнув, хочаб момент коли він прокинувся: поряд з ним лежав Ендрю, надзвичайно спокійний та розслаблений, що відбувалося доволі рідко – демони минулого не залишили не одного з них і нагадували про себе час від часу. Але сьогодні в очевидь і справді хороший день. Ранкове сонце світило крізь вікно гуртожитку, м’яко підсвічуючи волосся Ендрю. Одна його рука лежала під подушкой, а друга обережно вмостилася поряд з рукою Ніла, але не торкаючись її – так щоб відчувалося тепло від неї, а не дотик. Рудий посміхнувся – сонце піднімаючись вище над горизонтом, почало світити в очі Ендрю. Хлопець заворушився. Нілу дуже подобалося дивитися, як прокидається його “не хлопець” : відкриваються карі очі, що під сяйвом сонця були майже рідким золотом, трохи примружуються, впізнаючи Ніла. Напруження супроводжуюче блондина одразу від пробудження, тане майже так швидко як з’являється, коли Ендрю розуміє, що небезпеки немає.
– Добрий ранок – Ніл не може не посміхатися.
Ендрю з’єднує їх руки. Ніл, точно не може не посміхатися. Серце ніколи не перестане робити кульбіти, реагуючи на дотики Ендрю. Реагуючи на Ендрю.
– Наркоман – Ендрю, трохи підіймає куточок губ, і боже Ніл згоден зупинити час, бо це занадто. Люди б і не зрозуміли, не побачили, не розгледіли, але це Ніл, і він знає, що той підійнятий куточок губ – то найщирища посмішка на яку зараз здатен Ендрю.
– І ти знову даєш мені дозу
Ендрю трохи закочує очі, але не заперечує. Ніл підіймає другу руку, і обережно підіймає на рівень вилиць Ендрю, і зупиняється не торкаючись.
– Так чи ні? – Ендрю дивиться на нього як на дурника і з такою довірою одночасно, що у Ніла перехоплює дихання.
– Так – Відповідає блондин не відриваючи погляду від блакиті очей, його особистої проблеми.
Ніл підносить руку до лиця Ендрю, проводить нею по вилицям, веде до скроні і заправляє за вушко блондинисте відросше волоссячко. Посміхається.
– Можна… – було починає говорити рудий, як Ендрю його перебиває.
– Іди сюди – і бачить бог, Ендрю вміє читати думки.
Ніжний поцілунок, тендітний і невинний, але серце Ніла відбиває божевільний ритм. Дивлячись у очі Ендрю, ті неймовірно золоті очі, Ніл мав би збожеволіти, але він вже. Вже і давно, і назавжди. І скільки б Ендрю не бубонів на його “назавжди” Ніл у цьому не сумнівається.
– Кава? – Відсторонюючись від хлопця, Ніл згадує про сніданок.
– Кава. – Ендрю виштовхує Ніла з ліжка, і хлопець не проти, бо знає, що якщо його не виштовхнути звідти, він залишиться там на цілий день.
***
Ендрю заходить на кухню, і перше, що він бачить – це Ніл у його футболці.
Хлопець часто бере його одяг, і Господи, у такі моменти Ендрю дуже радий тому, що майже не показує своїх емоцій. Хоча, Ніл завжди дивиться так ніби знає, які почуття білявий приховує. І це ще одна причина його ненавидіти.
Ніл дивиться на нього, і Ендрю завмирає. Він завжди захоплювався блакиттю очей цього рудого наркомана. Але коли блондин бачить у цих очах таку наприкриту вірність і довіру, то він просто тоне у ций синьо-блакитній стихії.
Чашка з неймовірно солодкою кавою з молоком, тихо стукає по столу, допомагаючи Ендрю повернутись у реальність.
Додати до улюблених