Хто як не я?
Буде боротись!
Хто як не ти?
За руку візьме!
Хай ми не будем кохатись,
Просто візьми хоча б вислухай мене ти.
В світі стільки мороку вже зібралося,
Серед на вигляд добрих людей,
Монстри з колючими дротами.
Вони ходять то днями, ночами
А ти під ковдрою тихо спиш.
Ти не замислювалася?
Хто ж ходить вечорами, під вікнами спальні твоєї?
Може на вигляд праведний церкви вірянин, ховає ножа за спиною.
Прийде одна мить, він уб’є тебе
Не пощадить!
Мало на світі добра зосталось…
Скільки б за стінами своєї кімнати
Ти не ховалась.
Прийде до тебе й твій морок і страх.
Знаю життя- це не “дарунок прикрашений червоною стрічечкою”
Жити, боротись ось в чому сенс!
Рятуйся, біжи бо скоро кінець.
Додати до улюблених
вперше бачу,щоб на сайті фанфіків публікували вірші(тим паче збірками)
вірш чудово оздоблений(!), відчувається наростання та розвиток думок паралельно з діями та припущеннями. можливо, що трів позбавлений сентиментальности, а навпаки втоплює у реальність та концетрацію на небезпеці. насправді цікаво, думаю, збережу збурку і згодом дочитаю та складу враження про кожен вірш.
бажаю успіхів у написанні та натхнення!