Сидячи в Азкабані Сіріус вже не мав надії на те, що Дамблдор допоможе йому, витягне його, переглянуть справу врешті-решт!
Ні, Сіріус вже зневірився, що його витягнуть звідси. Іноді, він навіть думав, що було б прийми він мітку і стань одним з Смертежерів. Маячня, звичайно, але йому подобалося іноді так себе розважати.
Через деякий час, приблизно в середині літа його перевели на поверх вище і виділили більш суху камеру. Принаймні тут не протікала вода і не продувало.
Ще через якийсь час до нього почав приходити адвокат, представившись – Вільямом Вейзом. Він сказав, що прийшов взяти його спогади про те, що сталося тієї ночі на Хелловін. Він примушував Сіріуса згадувати буквально все і Сіріус згадував, до тремтіння в зубах згадував все. Як Петіґру зрадив Поттерів, як він убив 13 маглів на очах у Сіріуса, як боягузливо відрубав собі пальця і скинув провину на Блека. Після цього Вейз дав йому спокій, але ненадовго.
З кожним новим приходом, Вейз приносив різні зілля. З початку Сіріус намагався чинити опір, але пізніше здався і слухняно пив усі зілля принесені Вільямом.
Одного разу, він вирішив поцікавитися хто все-таки згадав про нього. На що Вейз йому відповів, що той, хто його найняв, фігура дуже авторитетна. Тоді, у Блека зародився промінчик надії на те, що Дамблдор про нього все ж таки згадав.
Як зародився так і погас, варто було йому зайти в особистий кабінет наглядача Азкабана. Замість Дамблдора він побачив дівчину, що була схожа на Нарцису і його колишню дівчину Марлін Маккінон. Дівчина була білявкою з холодними блакитними очима. Сіріуса навіть пересмикнуло, такий погляд був у його матінки, нині покійної Вальпурги Блек.
Як тільки йому запропонували сісти, глядач і адвокат вийшли з кімнати. Тоді Сіріусу хотілося пожартувати про авторитет білявки, але холодний і ціпний погляд очей, що спостерігали за ним, як тільки він зайшов до кабінету, зупиняв його і не давав сказати хоч слово.
Дівчина кілька хвилин його мовчки розглядала і ніби в її очах щось змінювалося. Сіріусу було цікаво, що це було. Але перш ніж він зміг щось сказати, дівчина трохи посміхнулася і представилася Авророю Блек, дочкою Сіріуса Блека та Марлін Маккінон. Його! Донькою.
Вона запропонувала укласти угоду, її допомогу за його свободу. Тоді Сіріус навіть встиг пожартувати, що він ніби душу продає, на що дівчина посміхнулася. Тоді вони закріпили договір на крові, а також гоблінським договором.
Аврора не збрехала і вже за тиждень, його привели до зали суду. Тоді, вперше його навіть не опитували, тепер йому дали сиворітку і він відповідав на всі запитання. Коли суд закінчився, його визнали невинним та виплатили компенсацію. Тоді багато журналістів хотіли взяти в нього інтерв’ю, й тоді його дочка – Аврора врятувала його, витягнувши і привівши додому. В дім, до якого він обіцяв, що більш не повернеться.
Так, його донька – Аврора Рейлін Блек, Магістр темних мистецтв та відмінний дуельянт. У 12 років стала Главою роду Блек. У 15 років вона стала наймолодшим майстром темних мистецтв, а у 17 магістром. До 18 у неї прокинувся забутий дар Блеків – перворідна пітьма. Через що пара її волосся була чорніша за ніч. Сама дівчина була горда, вперта, амбіційна, холодна і гостра на язик. Так само їй було притаманне всім Блекам високомірність і гарячий темперамент, що вона тримала в собі. Сіріус одного разу бачив її в такому стані, тоді йому залишалося лише пошкодувати дурня, що став на її шляху. І справді, наступного дня в газеті мигцем написали про нещасний випадок, що сталося з тим хлопцем. Тоді Аврора легенько посміхнулася, а на запитання Блека чи не причетна вона до цього нещасного випадку; відповіла, що так буде с кожним, хто спробує стати на шляху у Блеків. Так, Аврора була справжньою Блек. Істиною Блек.
Сіріус легенько хмикнув, дивлячись як Аврора розмовляє з його матінкою, з такою ж упертою та високомірною Леді Блек. Сіріус дивився як вона іноді розмовляє з якимось портретом, що були в Блек-хаусі і щоразу дивувався як вона була схожа на них. Здавалося, що Аврора взяла собі лише найкращі якості, властиві Блекам. Але у всіх є інший бік. Йому варто було пам’ятати про це.
Якось Аврора обмовилася, що викладає в Гоґвортсі професором темної магії. І ненароком поцікавилася, чи не хотів би Сіріус зустрітися зі своїм хрещеником. Тоді він уперше на радощах обійняв свою доньку, не помічаючи її задумливого виразу обличчя і дивний погляд напрямований йому в спину, коли він виходив із кімнати.
З Гаррі він побачився через два дні. З початку він не довіряв Сіріусу, але потім почав відкриватися і вони поступово стали зближуватися. З дозволу Аврори, Сіріус і Гаррі гуляли по маґлівському та магічному всесвіту і робили все що хотіли. Для початку Сіріус змінив весь гардероб Гаррі, починаючи панчохами і закінчуючи парадною мантією. Вони веселилися цілими днями безперервно і ніби нічого не помічали крім себе…
Пізніше провівши хрещеника додому, Сіріусу прийде ідея стати опікуном Гаррі. І саме з цього моменту зміниться його життя, та й не лише його. Пізніше Сіріусу треба буде сперечатися з Авророю щодо опікунства. Це доведе до магічної битви між родичами, що закінчиться перемогою Аврори, а Сіріус лежатиме у своїй кімнаті і буде відправлятися від закляття пушених його дочкою.
Відправившись від дуелі Сіріус знову намагатиметься умовити Аврору. Незабаром Аврора погодиться, і вона оформить опіку над Поттером. І з цього моменту життя Гаррі Поттера кардинально зміниться, він змінить свій погляд на деякі речі і тепер буде все інакше. Також не забуватимемо і про старих-нових друзів.
Але , не варто забувати і про інших учнів Гоґвортсу.
Ну, а ми починаємо…
Додати до улюблених