П`ятниця, 10 вересня, 1971
За перший навчальний тиждень Ремус втратив десять очок гуртожитку, вивчив одне заклинання і заробив ще один синець, цього разу на підборідді.
Перші декілька уроків пройшли нормально – вони були вступними, і поки Лілі Еванс шалено списувала сторінку за сторінкою, роблячи замітки, ніхто інший особливо не морочився. Їм задали трохи нескладної домашньої роботи, але Ремус вирішив сказати, що забув її записати, якщо в когось виникнуть запитання.
Найцікавішим предметом виявилися замовляння. Крихітний професор зачарував купу соснових шишок, змусивши їх ширяти по всій кімнаті на радість учням. Після кількох спроб Лілі підняла свою шишку як мінімум на три фути у повітря, а Сіріус змусив свою крутитися, як дзиґа, поки вона не вийшла з-під контролю та не розбила вікно. Джеймсу, Пітеру та Ремусу пощастило менше, але Ремус був упевнений, що його шишка один чи два рази підстрибнула.
Трансфігурація була нітрохи не гірша, правда, набагато серйозніша, бо цю дисципліну вела професорка Макґонеґел. Вона пояснила, що на перший тиждень навчання жодних практичних занять не передбачено, але вона буде задавати багато домашньої роботи, щоб оцінити їхні здібності.
Історія магії була суцільним кошмаром, і чим менше про неї згадувати, тим краще. Ремус щосили намагався не заснути, поки примарний професор Бінс ширяв уздовж рядів, монотонно зачитуючи дати і назви битв. Він теж дав домашнє завдання – прочитати два параграфи з підручника. Сіріус закотив очі і пробурмотів Джеймсу:
– Наче хтось ще не читав «Історію магії». Це ж книжка для дітей.
Джеймс кивнув, прикриваючи позіхання рукою. Ремуса почало нудити. Він ще не відкривав жодної книги з валізи, хіба що щоб вирвати першу сторінку з “Зілля та Настійки. Перший рівень” і завернути туди жуйку. Взагалі-то, він із задоволенням чекав зілля в надії побачити, як щось вибухає, як на уроці хімії. Але виявилося, що цей предмет також передбачає суцільне зубріння і читання, і, що ще гірше, їм доведеться ділити клас з першорічками зі Слизерину. Професор, який викладав
зілля, дратував своїм піднесено-радісним настроєм. Він витратив майже півгодини лише на перекличку.
– Блек, Сіріус … ага! Ось ти де! Я дуже здивований сортуванням, хлопчику мій, вкрай здивований! Кожен Блек навчався на моєму факультеті з моменту, коли я почав викладати! Не буду приймати це на свій рахунок, молодий Сиріусе, але чекатиму від вас великих звершень!
Сіріус виглядав так, ніби хотів провалитися крізь землю. Слизоріг продовжив перекличку:
– Поттер і Петіґру, ха! Так-так, ще й поруч з містером Блеком, цей клас зібрав весь поважний родовід? Погляньмо… Люпин! Я знав вашого батька; не один з моїх, але той ще дуелянт! Яка прикрість…
Ремус кліпнув. Цікаво, чи знав Слизоріг, що він вовкулака. Всі в класі дивилися на нього – до цього часу всі знали, що він ріс у притулку та що його батько був чарівником (Ремус підозрював, що це Пітер їм розповів), але ніхто не наважувався питати щось ще. Схоже, по школі також ходили чутки, що він агресивний і, напевно, бере участь у злочинній банді. Він був впевнений, що Джеймс і Сіріус теж розпускали ці чутки, та й нехай.
На щастя, Слизоріг хотів, щоб вони перейшли до практики якнайшвидше.
– Найкраще рішення – це пірнути одразу з головою! – усміхнувся він. – Так, зараз працюємо по чотири людини біля казанка та по черзі виконуємо кожен крок.
Всі почали розбиватися на пари – Джеймс, Сіріус і Пітер відразу ж обрали казан у самому кінці кабінету, де до них приєднався Натаніель Квінс слизеринець, який знав Поттера та Петіґру, бо вони були сусідами. Ремус вирішив почекати, поки всі розіб’ються на групи, і потім подивитися, чи зійде йому з рук, якщо він просто постоїть на задвірках класу до кінця уроку.
Але не пощастило
– Ремус! Йди до нас! – Лілі схопила його за зап’ястя і притягла до казана, який вона ділила з Северусом Снейпом – своїм довгоносим другом, якого Ремус зустрів у поїзді, – і кирпатоносим здоровилою Гарріком Мальсибером, якого Ремус трохи боявся.
Лілі, тим часом, базікала без упину, викладаючи на стіл інгредієнти і акуратно запалюючи казан. Вона дивилася в книгу Северуса, яка вже вся була розписана нотатками на берегах.
– Ось висушені вусики равликів, – Лілі потрясла крихітною баночкою. – Я думаю, нам потрібна чверть унції.
– Ти можеш дозволити собі легку похибку, Лілі, вони майже не впливають на результат, – нудно протяг Северус.
Лілі все одно відміряла їх і кинула у киплячий відвар. Після цього Мальсибер взяв книгу і перемішував зілля п’ять хвилин, слухаючи інструкції Северуса, як швидко потрібно перемішувати й у який бік. Потім настала черга Ремуса. Лілі передала йому книжку. Він дивився на сторінку. Бачив, що перед ним була інструкція, він міг зрозуміти приблизно половину слів. Але щоразу, коли він думав, що ось-ось вловить загальний зміст, літери немов розпливалися на папері, і він знову губився. Його щоки почервоніли, і йому стало зле. Він знизав плечима й відвернувся.
– Ох, прискорся, – гаркнув Северус. – Це не так вже й важко.
– Дай йому спокій, Севе, – дорікнула Лілі. – Вся книга в твоїх нотатках, не дивно, що він не може знайти потрібний рядок. Тримай, Ремусе, – вона відкрила свою нову та чисту книгу. Але це нічим не допомогло. Ремус знову знизав плечима.
– Чому б тобі самому це не зробити, якщо ти такий розумний, – огризнувся він на Северуса.
– О, Мерлін, – той скривив губи. – Ти хоч читати вмієш? Хоча б цьому в маґлівських школах вчать?
– Северус! – крикнула Лілі, але той не встиг відповісти – Ремус перестрибнув через стіл і накинувся на Северуса з кулаками. На його боці був лише елемент несподіванки – через три секунди Мальсибер схопив його за комір, відтягнув назад, а потім врізав щелепу. Ремус упав, зверху на нього кинувся Снейп, зав’язалася бійка.
– Припиніть! – закричав Слизоріг. Усі застигли. Огрядний майстер зіллів грізно попрямував до них. – Піднімайтесь, ви, обоє!
Снейп і Ремус піднялися, важко дихаючи. Снейп виглядав гірше, ніж він: волосся було скуйовджене, з носа йшла кров. У Ремуса досить сильно боліло підборіддя там, де його вдарив Мальсибер, але, якщо не брати до уваги пом’ятої форми, він був в порядку.
– Ану поясніться! – крикнув Слизоріг. Вони обидва опустили очі. Мальсибер глузливо посміхався. Лілі плакала. – Ну гаразд, – злісно сказав учитель, –
покарання вам обом, на два тижні. Десять очок з Ґрифіндору і десять зі Слизерину.
– Це нечесно! – раптом пролунав голос Джеймса. – У Слизерину потрібно забрати вдвічі більше, двоє проти одного!
– Наскільки я пам’ятаю, це містер Люпин почав бійку, – відповів Слизоріг, але все ж таки кивнув. – Ви маєте рацію. Мальсибер, п’ять очок зате, що вдарили Ремуса. Жорстокість нічого не вирішує, юначе, як я й неодноразово казав вашому старшому братові. Міс Еванс, будь ласка, проведіть містера Снейпа в лікарню. Люпине, приберіть весь безлад, що ви зробили.
Ремус не знав жодних очищуючих заклинань, тому довелося прибирати власноруч. Слизоріг навіть примусив його витерти кров Снейпа з кам’яної підлоги. На жаль, через те, що минуло зовсім небагато часу після повні, його шлунок забурчав від цього металевого запаху. Джеймс, Сіріус та Пітер чекали на нього в коридорі.
– Це було неймовірно, – Джеймс підбадьорливо штурхнув Ремуса по плечу. – Ти просто порвав його!
– Мальсибер тут всім вихвалявся, що тобі сказав Снейп, – додав Сіріус. – Ти правильно зробив. Він виродок…
– Сказав… всім? – простогнав Ремус.
– Не переймайся, всі на твоєму боці, – сказав Джеймс. – Ну, крім слизеринців.
– Ага, ніби комусь є справа до слизеринців, – посміхнувся Сіріус. – Ходімо, скоро вечеря. Хочеш їсти?
– Вмираю з голоду, – усміхнувся Ремус.
Нотатка від перекладачки:
Редакторка перекладу: Равлик-павлик
Авторка фанфіку: MsKingBean89
Посилання на оригінал: https://archiveofourown.org/works/10057010
Посилання на плейлист в Spotify від авторки: https://open.spotify.com/playlist/3z2NbLq2IVGG0NICBqsN2D?si=Liyl_JKJSx2RUqks3p50kg&nd=1
Додати до улюблених