Головні герої – В’ячеслав Кедр (“Воробушек”) і Вікторія (оригінальний персонаж)
– Слав, я зараз скажу дурницю і заспокоюсь вже. А ти, будь ласка, удай ніби нічого не чув. Бо я спиратиму все на алкоголь. – Концерт закінчився десь пів години тому і всі потроху розходились. Віка витягла усміхненого Славіка з юрби, що весело теревенила та відвела за лаштунки, туди де зараз було тихо.
Він дивився на неї, як завжди — по-дружньому й приязно. Ці блакитні очі були такими гарними, що Віці згадався дурний жарт про “хочу, щоб у моїх дітей були такі очі”. Вона всміхнулась, стиснувши губи.
Та його очі не займали дівочих думок так, як вуста і волосся. Вона уявляла, як в поцілунку кусає його. Як заривається рукою в волосся під час сексу і тягне, затиснувши в кулак, коли кінчає. Її шкіра вмить стала гусячою. Треба просто сказати це в голос і все скінчиться.
Дівчина вже знала, як це працює. Ось тобі подобається хлопець, ти крадькома зиркаєш на нього якийсь час, загадково йому посміхаєшся. Заграєш з ним. А тоді він кличе тебе на побачення або спонтанно цілує — і все. Інтерес згас. Гра, майже завжди, виявлялась цікавішою за її логічний фінал. Вікторія знала, що сама в цьому винна. Вона занадто часто уявляє собі ідеальні, як їй здається, стосунки. Але ж всі ми люди, ідеальних серед нас немає. “Крім Слави” — думка, що майнула в її голові знову змусила посміхнутись.
– Інтригуючий початок. – Кедр замовк в очікувані.
– Слав, давай переспимо. – Дівчина посерйознішала, закусила губу і нервово стисла кулаки на якусь мить. Її накрило хвилею змішаних емоцій, а щоки почервоніли. Ще хвилина і все пройде. Ну, може, десять хвилин.
Вона все не могла вловити, що відчуває зараз хлопець, хоч і дивилась прямо на нього. Слава ж, здається, став на паузу. Лиш дихав та кліпав. І ці солодкі вуста вже не всміхались.
Перш ніж Віка встигла сказати, що це все чого вона хотіла і пішла по своїх справах, Кедр відкрив рот:
– Здається, я щойно закохався. – Тепер він виглядав збентеженим і ніби захопленим зненацька.
– Що? – Віка звісно прокручувала в голові можливі реакції на її слова, але конкретно до цієї виявилась не готовою.
– Поцілуймося спочатку чи що? – Славік зробив крок вперед, щоб опинитись максимально близько до дівчини. Та вона відсахнулась, сама не зрозумівши чому. Запала мовчанка.
– Вікусь, я щось не розумію. – Хлопець ніяково кліпав. Це його “Вікусь” ніколи до цього не пробуджувало мурашок в її тілі.
– Я, по-ходу, теж. – Вона опустила голову і пішла геть, залишивши Славу наодинці з нерозумінням.
Вони познайомились приблизно два місяці тому. Вікторія була їх новим асистентом з підбору реквізиту і виконання мілких доручень. “Симпатична” — подумав Кедр, потис їй руку і повернувся до своїх справ. “Ще один” — подумала дівчина і глибоко вдихнула. Вона одразу зрозуміла, що шукатиме ці вуста у власних снах.
Сидячи в таксі Віка дивилась у вікно та нічого не бачила. Славік зморозив ще більшу херню, ніж вона. Він, звісно, був хлопцем цікавим на всю голову, але… Але що?
Шлунок скрутило, як міцний канат і щось лоскотало, а в голові був легенький туман. Дівчина знала всі ці симптоми, вони скоро пройдуть. Головне не впороти дурницю. Та її пальці вже натисли на кнопку “Відправити”.
“Приїжджай”. Кедр перевів очі на ім’я відправника і знову на повідомлення. Під невдоволені вигуки його висадили з авто біля найближчої зупинки і друзі поїхали на продовження вечірки.
Він нервово крутив в руці телефон намагаючись зрозуміти чи треба відповідати на це запрошення. Врешті-решт довелось запитати у Віки адресу, їй зовсім вилетіло з голови, що Слава поняття не має де вона живе.
Тілом проходили хвилі солодкого мандражу в передчутті того, що ж буде далі. Щоб трохи заспокоїтись Віка пішла в душ. Тоді, гола, стала перед шафою. Вона звісно могла зустріти Кедра і так, але це вже наступного разу, якщо такий буде. Вдягла сукню. “Яка, до біса, сукня!”. Зняла. Вдягла джинси і сорочку. “Теж не те”.
– Та коротше, чого я морочусь? – Роздратовано кинула дівчина сама до себе і натягла на голе тіло велику футболку з емблемою улюбленого гурту. Коли в двері подзвонили. Чомусь захотілось перехреститись. Від цієї думки Віка розсміялась і рушила до входу, коли ще раз натисли на дзвінок.
Слава був збентежений і здається теж трохи нервував. Він опустив погляд на Вікині ноги, вона зробила так само. Це звісно добре, що футболка була дуже велика, але труси все ж можна було вдягнути. Дівчина взялась обома руками за поли одягу і трошки обтягнула донизу.
Вступного діалогу так і не відбулось. Слава зайшов до квартири, зачинив двері та притис дівчину до стіни цілуючи з такою самовідданістю, що в якийсь момент вони стукнулись зубами.
– Чому ти втікла?
– Злякалась. – Віка зізналась і собі теж. Хлопець тримав руки на її талії і трохи стискав, хоча не усвідомлював цього.
– Навіщо ж тоді запропонувала переспати? – Він намагався вловити затуманений погляд, та вдавалось погано. – Подивись на мене.
Дівчина одразу ж піймала його погляд. Очі в очі. “Які в нього гарні вилиці”. Слава нагнувся і цього разу спокійніше торкнувся її губ. Це був такий смачний і довгий поцілунок, що Віка відчула “захват” чужого тіла, що тепер впирався їй в низ живота. Вона поклала руки йому на стегна і притягнула ще ближче, хоча куди вже. Кедр гаряче видихнув їй в шию і прийнявся цілувати. Прикусивши тонку шкіру, почув, як Віка охнула.
Аж ось хлопець відсторонився, прокашлявся і хрипло запитав, де тут ванна кімната. По звуках дівчина зрозуміла, що Слава приймає душ. Вийшовши, обмотавши рушник навколо стегон, він озвався до Віки, бо не бачив її.
Дівчина стояла посеред власної спальні, нервово перебираючи пальцями нещасну футболку. Труси вона все-таки вирішила вдягти. Навіщось.
– Блять, який же ти гарний. – З придихом вирвалось у Віки, перш ніж вона це зрозуміла. Слава засміявся і підійшов впритул. Він трошки подався вперед щоб провести руками по ногах дівчини і так задерти її футболку.
– Я думав ти гола під нею. – Хлопець дивися в очі навпроти, мило всміхаючись.
– Я й була, коли ти прийшов. Не знаю навіщо я їх вдягла. – Це звучало настільки недоречно серйозно, що напруження вийшло сміхом.
Просміявшись Віка повела долонями по голому торсу до шиї, щоб запустити пальці в розплетене волосся і судомно видихнути, прикривши на мить очі.
– Це що за фетишистські мікрооргазми? – Славік засміявся, хоча й відмітив для себе, що йому цей рух віддався мурашками по хребту.
Дівчина стала навшпиньки і прошепотіла:
– Візьми мене.
Вмить стало якось гаряче, під шкірою засвербіло від різкого дефіциту повного тілесного контакту. Вони так цілувались, обережно крокуючи в бік ліжка, що впали на нього, не помітивши. Слава різко перекотився на дівчину, щоб притулитись ближче, що аж рушник розв’язався. Від несподіванки він рефлекторно схопився за нього однією рукою, щоб прикритись.
– Облиш його. – Сказала Віка, пестячи його шию і ведучи пальцем по вилицях до губ. Кедр вхопив його зубами і втягнув до рота, від чого дівчина важко видихнула.
“Ще один фетиш” – подумав хлопець і відкинув рушник, що тільки заважав. Тоді прийнявся стягувати одяг з Віки, яка активно цьому допомагала.
– Якщо завтра ти скажеш мені, що просто була п’яна, я тебе приб’ю. – Слава йшов вологими поцілунками від вуха до грудей.
– Я сьогодні не пила. – Вона трималась за м’яке волосся, що лоскотало живіт. Хлопець підняв голову, вловивши її погляд на секунду і продовжив.
Опустившись на коліна перед ліжком, він роздвинув їй ноги та почав цілувати внутрішню сторону стегон, іноді легенько прикушуючи. Почулись переривчаті стогони. Та коли хлопець торкнувся, чомусь, холодним язиком розкішниці, Віка так міцно стисла в руках ковдру, що почувся тріск тканини.
Слава вилизував її не поспішаючи, насолоджуючись процесом. Стогони були все голоснішими і довшими. В якийсь момент дівчина вхопила Кедра за волосся і смикнула на себе, змушуючи піднятись.
– Виїби мене. – Віка майже благала та припала до Слави в поцілунку.
Він терся об неї членом, дражнячи. Повільно входив і так повільно рухався, ніби знущався. Та його стогони давали зрозуміти, що Слава отримує не менше задоволення. Які ж прекрасні звуки видавало його горло. І тут він зупинився, важко дихаючи.
– Що сталось? – Віка ледь могла відкрити очі, пальці їй боліли від того, як сильно вона стискала Славкові руки.
– Я зараз кінчу. – Кедр якось винувато глянув їй в очі. Дівчина всміхнулась та прихилила до себе його голову, випаливши на вухо:
– Кінчи в мені.
Вистачило два різких рухи. Кімната наповнилась такими голосними стогонами, що Віка подумала чи не почули їх сусіди. Слава скотився з дівчини і ліг поруч, стираючи піт з обличчя, важко дихаючи і нервово посміюючись. Вони подивились одне на одного і розсміялись голосніше разом.
– Слав?
– М? – Вони обоє дивились на стелю.
– У тебе офігєзний член. – Договорюючи це Віка вже почала сміятись. Кедр приклав всі зусилля, щоб підвестись і поцілувати червоні губи.
– Вікусь?
– М?
– Чого в мене спина пече? – Слава нависав над дівчиною розірвавши поцілунок.
– Здається, я зламала об тебе декілька нігтів. – Для більшої переконливості вона показала хлопцеві середній палець з зіпсованим манікюром.
– Мені здається я до душу зараз не дійду. – Славік важко видихнув і ліг на спину. – Вік? – Він повернув голову і побачив заплющені очі, заснула.
“Не член, снодійне якесь” — подумав хлопець і теж заснув.
Додати до улюблених