Джинні прокинулася від дзвону будильника.
-От, шельма, я знову запізніюсь. Ааааа, дурний будильник.
В цей момент в кімнату зашла мати.
– Ти ще спиш?!- крикнула Долорес.
-Чого ти мене не розбудила?!- гаркнула в відповідь вона.
-А що повинна?
-Я запізнююсь у школу, в мене немає часу тут з тобою теревенити.
– От нахабне дитя, ти це бачив Джек?!
-Так, бачив, це неприпустимо- байдуже промовив Джек.
– Звісно, неприпустимо- наче не помічаючи байдужості в його голосі та очах сказала Долорес.
– До побачення, мамо та тато. Побачимось після школи- сказала вона й зачинила двері прямо перед їх носом.
Джинні закинула свій сніданок в рюкзак й пішла в школу, по дорозі з’їдаючи його. Непомітно пролетіло 2 уроки. На початку 3го уроку зайшов в клас якийсь хлопець. Спершу вона подумала що він помилився класом, але він не дуже спішив виходити. А коли вчителька попросила тишу то в голові склались пазли.
– Прошу, тиші. В ваш клас перевівся новенький. Його звати Майк Браун. Майк, ти сядеш з Джинні.
-Привіт, мене звати Майк.
– Дякую, весь клас вже про це знає.
– А тебе?
-Ти вже й так це знаєш. І годі вже задавати тупі запитання, на які знаєш відповідь.
Настав обід.
– О, привіт, куди йдеш?
– По перше в мене є ім’я, по друге я говорила не задавати тупі запитання, і по третє відчепись від мене.
– Але чому?
– Ти мене дістав, вали звідси, чорт тебе побери.
-Добре, бувай, більше я до тебе не пристану.
– Ага, котись звідси.
Додати до улюблених