Виціловувати кожен міліметр її обличчя, ловити кожен вдих і видих. Впустити пальці у її волосся, перебирати кожне пасмо. Недбало-бездумно робити їй масаж голови, давати більше, більше відчуттів своїй надчутливій дівчинці.
— Ахх…, — вона, Лія , така прекрасна, коли червоніє.
— Сонце, — як же чудово це шепотіти це їй, — пам’ятаєш про що ми… ммм, люблю тебе.. домовлялися? Дай собі волю, моя крихітко, давай… Тобі можна, сьогодні все можна… Дай я тебе роздягну… Стогни, говори що відчуваєш… Не потрібно нічого приховувати, ти ж знаєш…
О, її цей погляд… Вона, вона надзвичайна. Тільки глянути не це рум’яне обличчя, на губи, що уже почервоніли, налилися кольором. Моя дівчинка прекрасна.
Я оголюю її тіло повільно, вона видихає мені в плече.
От уже верхня частина їх тіла повністю гола. Повертаю її до себе спиною, масажую їй плечі. Вона тихенько стогне, але зараз в цій кімнаті все звучить набагато гучніше, ніж є насправді. Від плечей плавно переходжу на спину. Там у неї багато родимок. І це те, що я пам’ятаю про неї найбільше — її родимки. На спині і на лівій щоці — там їх найбільше.
— Ти готова до холоду, сонце? — шепочу їй прямо на вушко. Лія стискає ноги, прямує рукою до низу живота. Їй добре, тож я починаю. Беру пакунок зі сметаною, починаю малювати на її спині. Вона здригається від перших крапель, але, уже кілька хвилин гола, грається з собою далі.
Торкаюся її шкіри язиком, вона здригається знову.
— Мм… Лада.., — від її стогонів у мене аж мурашки по шкірі… — Треба буде колись…ахх, повторити.
Моя мила така гарна. Я намалювала ґрати на її спині. А тепер повільно…
—мм, прекрасно, люба …
починаю злизувати. Потроху, з самого верху. Я звільняю свою любу із клітки. Із клітки сорому, з якої вона боялася вийти. Вона стискається, тремтить, розливається повінню навколо моєї ніжності. Вона тане, і я вилизую її спину скоріше. Вона стогне, уривчасто дихає, тане у колі моїх рук коли я, оголена притискаюсь до неї ззаду. Дихаю їй на вушко, кладу руки все нижче.
— Мм, ти така смачна… люба, я б з’їла.
Додати до улюблених
Привіт, я місцева критикесса. Дякую за довіру та за те, що поділилися зі мною посиланням на ваш твір! Я не профі, теж можу помилятися, тому я готова до діалогу.
Я бачу що ви написали оріджінал, драбл, тож мені буде трохи легше оцінювати.
Почну з мінусів і закінчу плюсами:
Мінуси:
– Лія і Лада — Л і Л — я плуталася хто є хто;
– Зустрічалися помилки, які я вже відмитила;
– Не вистачило опису атмосфери, обстановки. Де вони сиділи? Може, грала якась музика, чи був запах? Надто швидко все розвивалося.
Із плюсів:
+ Красиво написано, повторень не помітила;
+ Абзаци, речення і діалоги розташовані правильно;
+ Було приємно читати. Дійсно ніжна робота.
На цьому в мене все.
Висновок: Ваша робота приємна. Не погана і не хороша, просто приємна. В наступному разі коли будете писати щось ще, спробуйте попрацювати над тими мінусами, які я вказала вище.
Звісно, ви не зобов’язані мене слухати, бо це ваша творчість. Я бажаю вам успіхів, продовжуйте писати! С: