З того моменту пройшло дві неділі. І нарешті Оді могла грати. На цьому тижні вона буквально вигравала кожен раз. Їй дуже допомагала Макс, як і в фізичному плані так і в моральному. Макс також була однією із найкращих гравців тому в них команда була в буквальному сенсі легендарна. В нашому часі зараз вихідні. А саме неділя. Оді сиділа за столиком та їла морозиво, а на проти неї сиділи Стів та Робін. Вони були в якомусь закладі на терасі на вулиці.
– ну що мала, розповідай. Як тобі в школі, подобається?- запитав Стів. Він полюбляв шоколадне та бананове морозиво тому прямо зараз він його їв.
– мені дуже подобається- посміхнулася оді та два “опікуна” посміхнулися. Оді полюбляла полуничне з ваніллю морозиво. Тому часто в них у дома були відра полуничного морозива.
– я рада що тобі подобається. Всім дітям навпаки, ігри в зуби дай лише не навчання.- а ось Робін полюбляла фісташкове з малиною.
– ти з кимось здружилась?
– хіба що з Макс, це дівчина. Вона мене підтримує, мені з нею весело. Ще я дуже вправна в волейболі, моя команда завжди виграє
-із-за тебе і Макс?- перепитала Робін
– так
– це класно, я тобі дійсно заздрю. Ви великі молодчинки!
Вони посміялися і вже зібралися їхати додому бо було дово
лі пізно.
Додати до улюблених