Гаррі сидів у літаку, який мав допомогти йому дібратись до Лондона. За вікном салону було темно й не вдавалось розгледіти геть нічого. Втомлений та виснажений, він вирішив подрімати, на його думку, це завжди робить політ швидким та допомагає відпочити.
Та все ж, щоб заснути потрібно теж прикласти чимало зусиль.. безліч різних думок заполонили голову Гаррі. Він не міг позбутись різних ситуацій, слів, спогадів, які генерував його мозок. Здавалось їх можна ігнорувати та проганяти, але за кожною «вигнаною» думкою слідувала наступна, а згодом й попередня поверталась також. Весь час Гаррі переслідувало питання, на яке він ніяк не знайде відповіді, питання: «Що відповісти Луї?»
Остання їхня розмова майже не відрізнялась від всіх попередніх. Вони, як завжди, дійшли до прохання Луї, до його благання стати вільними, припинити ховатись та не слідувати сценарію, який пишуть для них. Гаррі розумів Луї, він відчував таку ж потребу, це було його найсильніше бажання, але, як завжди, не міг сказати те, чого хотів, адже не міг зробити те, чого хотів. Тому, як завжди, були сказані слова про «пізніше», про «коли будуть готові», про «не зараз». Але дещо сталось не як завжди – Луї не справлявся. Все триває довгих десять років, надія з кожним днем, з кожним роком, стає дедалі меншою, зараз її майже не лишалось. Цього разу він дав зрозуміти, що без зрушень нічого не зможе продовжуватись, він хотів покинути все, покинути Гаррі.
Робити вибір важко, обирати дім, книгу, ім’я для собаки.. проте, коли все на тебе тисне й ціна вибору величезна, це не просто важко, для Гаррі це було неможливо. Однак він летів, він мчав до Луї, хоч і не знав, що скаже йому. Лише був переконаний, що не хоче все втрачати, не хоче повторювати тяжкі розлуки, не хоче лишитись сам, лишити самого Луї. Втім боявся. Боявся скинути брехню, яка тримала весь його інший світ, у якому все ж доводилось жити.. його він також не міг втратити. Хіба він міг? Хіба знав як? Хіба це було можливо?
Хотілось здатись, опустити руки та й все. Було важко навіть пригадати час, коли їм не доводилось ховатись та боротись за себе кожну секунду, коли все було просто і легко. А чи було так хоч колись? Можливо, їм не варто надіятись та проводити життя в очікуванні? Можливо, варто зупинитись?
У спробі зважитись завершити все, Гаррі прогортав життя на десять років назад, у нього вийшло дістати спогад, який поклав початок цієї важкої пригоди.
Додати до улюблених