-Ну і морока-зіваючи сказала т/і.
-Я на таке не підписувалася, яким же нелюдом має бути людина щоб будити нас о п’ятій ранку!
Т/і все продовжувала скаржитися в слух не соромлячись поки не вперлася у щось м’яке.
– От би це була подушка, тоді виявилося б, що це просто страшний сон. Стоп … це груди?!
Сон як рукою зняло коли вона усвідомила що сказала це вголос знову. Дівчина тут же відсторонилася щоб подивитися кого вона щойно обслинила.
Перед нею стояла дуже висока жінка, 2 метри на зріст, з могутніх плеч звисали чорне як смола волосся, настільки довге що діставали аж до колін, неймовірно привабливе тіло підкреслювала латексна водолазка з неоновими візерунками і такі ж лосини з усякими примочками, на шиї була прикраса певною мірою схожа на нашийник. Варто підняти погляд вище і о господи прости, це ж мати т/і ! Пунсові як кров очі світилися від люті і ніби пожерали дівчину, фірмове суче обличчя супроводжувалося незадоволеним шипінням. “От лярва”- подумала т/і-“Що ця клуша тут забула?”. Не встигла дівчина роззявити рота як мачухера завела до болі знайому пісню.
– Я не зрозуміла, це що за поведінка, га? Господи ,помилуй, ти себе в дзеркалі бачила? Оце засмоктане волосся, брудний одяг, кизяки в очах, заїдений рот, ти з лісу чи що?- гарчала на т/і мати.
-А тобі є різниця?!
– Дитино, та ти з дуба мабуть рухнула, зараз сюди збігнуться всі папараці , побачуть тебе і запитають , що за бомженя зі мною? І що я скажу, що це моя дочка?- жінка дістала величезний пакет та пихнула дочці- Не дарма я №1 в Україні, так і знала ,що станеться щось бодібне. Ти знаєш що робити.
-Та йди до біса! Я в аеропорту а не на показі мод!- рішуче сказала т/і. Та химеру не переконати, тому всього через декілька хвили студентка вийшла з туалету нафарбована і перевдягнена.
– Да най тебе качка копне!- прокричала т/і знаючи, що мати це почує.
На годиннику 06:35 , вже всі зібрались і чакають іноземців, поки т/і ніяк не може позбутись набридливих папарацці. Раптом до неї підійшов завуч, точніше приповз на дряхлих ніжках , адже дядьку мабуть років сто, та віддав бланк.
Момо Яойорозу 八百万百
День народження: 23 вересня
Вік: 15 років
Стать: жіноча
Сила: Створення
Прізвисько: Креативність
“Здається це дівчина з якою я проведу це півріччя. Тю, хоч би фото якесь надіслали, звідки мені знати як вона виглядає? Сподіваюсь вона гарна.”
Роздуми про нову сусідку раптом обірвала одногрупниця т/і.
-Т/і! Нумо, скажи хто тобі попався? Уявляєш , до мене хочуть притулити хлопця! Я звісно не проти , якщо він красунчик…але куди дивляться вчителі?
– Прокинься ,жінко, їм на нас начхати і слава богу! Навіть якщо ви там оргію влаштуєте, поки ми даємо хабарі- вони німі як риба!- впевнено промовила т/і.- Як його там звати, Ба-ку-го К-а-ц… Бакуго короче.- “щоб вони обісралися, не імена а ребуси”- подумала т/і.
– Як думаєш, в мене є шанси на інтрижку?~
Доречі це Аня, “подруга” т/і. Стереотипна блондинка з ляльковим обличчям, поганими оцінками та аравою хлопців , які готові їй дупу до блиску вилизати ,аби вона звернула на них увагу. Доречі в неї вже є хлопець, і наврядчи йому сподобається її інтрижка.
– Можливо, проте мені все одно, і я НЕ буду цього разу виправдовувати ТЕБЕ перед ТВОЇМ хлопцем.
– Ой, ну й не треба!- ображено сказала Аня – Язик є, ноги є, руки є, і без тебе впораюсь.
“Ага ага , впорається вона, дуже смішно”. Поки т/і подумки проклинала цей день , вже й настав час зустрічати гостей.
Підлітки розгорнули плакати, стали на позиції , та побачивши своїх іноземців дружно крикнули
-Welcome to the Ukraine!
Додати до улюблених