Зазвичай Таїса просиналася о 5 ранку і робила обхід цілого будинку, роздаючи поручення своїм підлеглим, але цього ранку у неї не було на це сил. Сонце вже вийшло з горизонту і яскраво світило у розкриті ставні, падаючі промені світили на обриси обличчя покоївки, але та не мала намірів вставати. Вона геть заскоїлась під самий ранок. Вкривши голову простирадлом, розвернулася до стіночки і знов впала в сон. Але їй не дали спокійно полежати сплески по її плечам.
– Агов, це що таке сталося? – розплющів очі побачила перед собою шоковане лице Василини. – Таїса, я обійшла цілій будинок, але й до гадки не спало, що ти в цей час можеш ще бути в своїй кімнаті.
– Я сьогодні погано себе відчуваю.. – прохрипіла Таїса.
– Що у тебе з лицем, ти що цілу ніч плакала? – покоївка пом’ягчила свій тон, а Таїса швидко відвернула голову і знов накрилася ковдрою. – Це із-за вчорашнього з ґаздинею?
– Ні. – грубо відрізала дівчина.
– Я теж нічого не зрозуміла. Галайко попросила їй почитати, а у мене перед очима букви пливли через напругу. Я перевела свій погляд і на мене вона так витріщилась, ще й в час молнії. Я аж від жаху вскикнула, а потім вона поклала мої руки собі на стегна і сказала заспокоювати. Я думала..
– Досить! – крикнула Таїса. – Йди працювати, ти мене сьогодні замінеш. – її обволокли ревнощі.
– Але..
– Швидко! – сурово наказала своїй підлеглій і дівчина покинула покої без слів.
Фаїна також прокинулася геть розбитою. Всю ніч їй снилися жахливі сни. Коли нарешті вона змогла розплющіти тяжкі повіки і сфокусувати погляд, їй відкрилася поодинока кімната. І звичної Таїси в ній не було, ранкове пробудження втратило весь сенс. Дівчина тільки хотіла поздвонити у дзвіночок, щоб її подруга завітала до неї, але затримала руку біля самої мотузки.
– І як тепер поводитися після вчорашнього? – з досадою прикрила долонею обличчя. – Сама ж її прогнала.. Ну і добре, тоді сніданок занесе хтось інший, покличу швейцара.
І вже незабаром у дверях стояла Василина із піднісом та газетою.
– Доброго ранку, ваш чорний чай із десертом. – вчорашня дівчина поставила сніданок на ліжко і вже збиралася йти, але Фаїна її зупинила.
– Сідай. – поглядом вказала на пуф біля ліжка і та служно на нього сіла. – Що робить Таїса? – взяла кружку та піднесла до своїх вуст.
– Ще досі не встала.
– Чому це? – ледь не подавилася.
– Погано себе почуває, тому я її заміняю. – оминула подробиці.
– З нею все добре? Викликали лікаря? – невластива поведінка Таїси не на жарт її занепокоїла.
– Ні, вона не захворіла, просто дуже втомлена. Напевно, гроза завадила її сну.
– Тоді нехай відпочіває. – ґаздині стало трохи легше. – Коли прокинеться, то позви її до мене. А тепер ступай.
– Добре, приємного аппетиту! – вчас покинула кімнату.
Фаїна і не пам’ятає коли останього разу ловила себе на читанні газети. Життя за межами маєтку мало її цікавило, все здавалося таким неважливим і далеким.
– Із-за вчорашньої погоди на автомобіль впало дерево, а на Розбері стріт взагалі задавило пішохода. Ну от, знову якісь погані новини. А щось більш приємніше буде? Ага, відкриття альфа променів. Ой, ну нічого цікавого. – жбурляє газету на край ліжка та переводить погляд на полотно. – І взагалі який тепер сенс в цій картині? – роздратовано скидає ковдру та направляється до неї. – Її зжерли поглядом чиїхось очей, вона ніколи не стане тією ж! – скидає тканину і дивиться як ці очі, в які вона вкладала всю душу, більле не мають того блиску. – Я ж зіткнулася з нею поглядами і воно не описує того, що я побачила! – жбурляє картину на підлогу, піднімаючи галас. – Страчено! – тупоче ногами по ній, а після бере в руки і розламує на половинки. – Нісемітниця! – крошить на ще меньші шматки. – Дурня! – сильно стискає щелепи, відгризаючи папір разом із фарбами. – Да пішло воно! – випльовує залишки масляної фарби, голосно видихаючи, сповзає на коліна.
– У вас там все добре? – в двері стукає швейцар.
– Так! – в останнє крикнувши, сжимається в клубок та починає тихо плакати.
Її день минув в самотньому ключі. Пошматаний портрет був захований під ліжком, разом із іншими невдалими роботами. Тільки зіставшись сам на сам, вона зрозуміла, що найбільш важливою для неї людиною є її подруга. Ця розлука вже занадто затягнулася і чекати, поки хтось інший зробить перший крок не було терпіння. Вона не захотіла відзванювати їй, це було занадто егоїстично, тому вона поспішила вийти із своїх покоїв та напривитись самій до кімнати Таїси. Фаїна і секунди не вагалася і відкрила ті двері, що стали стіною між ними.
Покоївка міцно спала, тому її нічого не збентежило. Але все одно Фаїна підійшла дуже тихо та присіла на край ліжка. Брови Таїси були злегка зсунуті один до одного, що придавали похмурого вигляду всьому обличчу. Дівчина обережно торкнулася її скроні та погладила голову. Очі покоївки повільно відчинилися.
– М?. – дівчина сіпнулась від усвідомлення того, що коїться.
– Все добре.. – зі всією ніжністю дивилася на свою подругу, погладжуючи її вуха та проводячи по волоссю.
– Фаїно.. – її очі наповнились сльозами.
– Я визнаю, що була неправа і поступала до тебе несправидливо. – у Таїси здивовано піднялися брови. – Ми друзі, а я ставилася до тебе як до обслуговуючого персоналу. – Фаїна ніколи не вибачалася перед дівчиною.
– Я і є вашою служницею.
– З цього моменту ні. – твердо заявила Фаїна. – Нам не підходять ці ролі. Та й невже служниця і господарка можуть мати фізичний контакт?
– А Василина мені сьогодні інше розповідала.. – може Таїса і дозволила собі зайвого, але все ще була скривджена на подругу.
– Те як пестиш мене ти – ніхто не зможе.
– А що мені тепер робити, якщо я більше не ваша служниця? – розчервонівшись, не може вхопити суть сказаного.
– Ти будеш просто моєю компаньонкою! Тобі буде необов’язково бігати по всьому будинку, будеш просто сидіти зі мною цілими днями.. – мрійно починає.
– Фаїно, я можу перекласти деякі обов’язки на своїх підлеглих та проводити більше часу з вами, але повністю залишити все.. Я з’їду з глузду.
– Добре, згода. – щиро всміхнулася та протягнула мізинчик.
– Клянусь! – промовили разом та тихо розсміялися.
– То ти мені почитаєш на ніч? – починає ґаздиня.
– Ну я вже нікуди не дінусь. – Фаїна одразу же хапає
дівчину за руку та тягне у свої покої.
Додати до улюблених