— Фууууух, як сьоня холодно, брррр, — Джехьон кутається в шалик по самі вуха.
Хансоль сидить в футболці і в шортах. Хм.
Макне заглядає в дзеркало кожних 2-3хв. Потім робить пару селфі. Але морда лиця в нього якась не така, яку можна в нет закидати. Хм.
– Я підніму температуру в кімнаті.
– Нє, нє, нє! Так нормально, — Джехьон активно махає руками.
– Тобі ж холодно.
– А… Та, трохи, але вже норм.
– Ага. Троха свіжак. – Тен теж кутається в шаличок.
Такий собі флешмоб. Хм.
Хансоль пристально дивиться на Тена. Потім на Джехьона. Ніби нічого особливого в тому погляді нема, але в Тена таке враження, що Хансоль ЩОСЬ знає.
– Ги…
Хансоль припіднімає одну брову.
Тен усміхається якоюсь дивною либою.
Джехьон тяжко зітхає, знімає шаличок і піднімає підборіддя.
Оу, а там – засос.
– Можеш нікому не казати? – Джехьон сидить з виглядом винуватого кота. – То випадково… Я заікнувся, що ніколи такого не робив і мене пробували навчити…
Хансолю стає смішно. Він дістає тоналку, пудру і ще всякі штуки і сідає штукатурити сліди бойової слави. Через добру пару хвилин сліду майже не видно.
– Вдягаєш футболку, а поверх сорочку, але так, щоб вільно висіла. Верх сорочки заколюєш булавкою з середини до футболки. Заколюєш так, щоб виглядало ніби вона просто пофікяк вдягнута, типу вільний стиль. Твій засосік досить низько на шиї, тому не буде дуже помітним, якщо правильно все зробиш.
Джехьону як камінь з душі впав. І справді – не видно майже.
– Хансоль… Дякую! И… Більше ніколи такого не робитиму!
– Та ти роби. Але передай сенсею, щоб не в таких загальнодоступних місцях, – фірмова усмішка Хансоля.
Джехьон не впевнений, що хоче знати детальніше, тому ще раз дякує і йде за сорочкою, булавкою і всім решта за списком.
Хансоль повертається до Тена. Менший сидить радий, бо ніхто не дістане. Хансоль сверлить його поглядом.
– Що? Щось сталося?
Хансоль знов припіднімає одну брову. Тену робиться трохи не по собі.
– Знімай шалик.
– Е…
– Знімай шалик і кажи ім’я того, хто вчив.
– А… Е… – до Тена доходить. – Блін, в мене нема засоса! Мене ніхто нічого не вчив!
Тен знімає шалик і демонструє свою шию з усіх боків, високо піднімаючи голову і крутячись туди-сюди.
– Бачиш? Бачиш? Е! Все в порядку! Я Джехьона підтримував… І взагалі, його ти не питав, хто його вчив.
– Ти?
– Блін, Хансоль! Не я! – Тен починає злитися.
Хансолю стає дуууже смішно. Він махає кісточкою від пудри по носі меншенького:
– Навчити?
– Е… Нє, дякую.
Цього разу кісточка проходиться по щічках.
– Ти що робиш? – Тайцю не дуже подобається ця нова фішка.
У відповідь Хансоль тицяє кісточкою по носі ще кілька разів. Тен злий, як чорт. Він налітає на Соля, щоб втулити йому разок.
І коли в кімнату заходить Джонні, то бачить “милу” картину, де Хансоль одною рукою притримує Тена , а іншою натирає йому мордочку пудрою. А Тен сміється на весь гуртожиток, бо, перш, ніж попасти в руки до цього стиліста, він встиг запхати Хансолю консілер в носа.
Додати до улюблених