На порозі кімнати з’явився Мінхо .
— Хан те що сказав Лікс права ?—тихо запитав він . Хан сидів та мовчав він навіть не підняв голову сльози капали йому на джинси утворюючи мокрі плями . Тоді Мінхо вирішив підійти блище до Джисона який все ще непорушно сидів на підвіконні
— Джисоні ? — Сказав він , поклавши руки на підвіконня по обидві сторони від ніг Джисона
— навіщо — прошепотів собі під ніс Хан
— що ?
— навіщо ти прийшов Хо — Скарізь сльози говорив Джисон — чому не пішов додому після почутого, чому прийшов до мене ти ж тепер знаєш про мої почуття до тебе і я тобі став бриткий
— але це не так
— не бреши мені Лі Мінхо
— я не брешу і я нікуди не піду , адже— між ними повисла пауза , Мінхо набрав повітря в легені і нарешті сказав — я люблю тебе
— що ? —Піднявши голову запитав він
Мінхо
— я люблю тебе Хан Джисон , і хочу бути тільки з тобою
— я також лю… люблю тебе
Мінхо переклав свою руку з підвіконня на бедро хлопця , Хана дивлячись то на його карі глибокі очі то на пухкенькі губи .Леце Хо різко наблизилось до лиця Хана, між ними було декілька сантиметрів і тут їхні гули злилися в одне ціле затамувавши подих вони розуміли що це початок чогось великого , романтичного , прекрасного . Їхні губи доторкалися одне до одного язики перепліталися а серця билися в унісон . Закінчили вони свій поцілунок тільки тоді коли повітря обом стало невистпчатм . Відірвавшись один від одного Джисон поглянув Мінхо в очі
— Хо я так сильно люблю те..— він не встиг договорити через гучній звуки з сусідньої кімнати
— ідіот якого чорта ти виворяєш ах відпусти
Мінхо посміхнувся тримаючи Хана за руку
— Джисоні ти не уявляєш як я сильно люблю тебе
Джисон притягнув Мінхо до себе знову влившись в довгий та пристрасний поцілунок який здавалось тривав вічність . Коли вони відірвались один від одного , Джисон поглянув в наповнені любов’ю очі Мінхо
— Джисоні
— що ?
— чому ти боявся розказати мені про свої почуття
— я не знаю, боявся втратити та зіпсувати спілкування з тобою своїми почуттями
— а
Вони були один напроти одного і дивилися прямо в очі . А за стіною досі доносилися доволі пристрасні голоси та звуки
— ах Джині ти сьогодні на себе не схожий такий гарячий та грубий м мене це так заводить .
Але Ханові та Мінхо було всеодно на них . Їм було добре разом , здавалося шо такого ідеольно моменту просто не можне існувати і вони от от вдвох зникнуть назавжди . Мінхо знову притягнув Джисоня для поцілунку , після нього Лі почав цілувати шию молодшого залишаючи засоси . А Хан повільно розщібав ґудзики на сорочці Мінхо . Старший також не відставав від нього та зняв з Джисона кофту. Коли торси обох хлопці були оголені , Сон ніжно провів по торсу Хо рукаю .Рука молодшого опускалася все нижче та нижче і невдовзі дійшла до штанів. Їхні тіла збуджелися , Мінхо різко відскочив від Хана
— ну що ж пізно вже пора спати
Сказав він почухавши шию та відвівши погляд від Хана .
Можливо вони і продовжили б але якось ще не були до цього готові
— ага — почервогівши сказав Джисон взявши кофтину в руки
Вони переоднягулися та лягли під ковдру , хоча вони вже спали разом не перший раз а аж цілий другий але чомусь цього разу це було по-особливому дивно та дуже незвично .
Вони лежали та обіймалися , іноді про шось говорили але частіше у кімнаті стояла повна тиша яку деколи порушували стони які ще довго доносилися з сусідньої кімнати
— дивний ти Лі Мінхо, чому просто не пішов почувши про мої почуття
— тому що я люблю тебе
— та я вже знаю — Джисон посміхнувся та вперся головою в груди Мінхо
Нарешті настав ранок
Мінхо прокинувся обіймаючи все ще сплячого Джисона . Він поцілував хлопця в потилицю , після того піднявся з ліжка та пішов на кухню де вже сидів Хьонджин без футболки
— доброго ранку
Сказав він протираючи очі рукою
— доброго ранку ну що там
— що там ? — незрозумівши натяку перепитав Лі
— як там Джисон , говорив який ж Фелікс шматок лайна
— на здивування ні він по плакав я його заспокоїв і ми заснули
— просто заспокоїв і ви заснули ?
— ну так а що ще потрібно було зробити , переспати з ним ?
— ну так
— ні , я так не можу йому було морально погано і це була б не най краща підтримка від людини яку він любить
—зрозуміло — Сказав він закотивши очі
— що ?
— та нічого . Ну ви хоча б поцілувались ?
— ну …
Ніяково сказав він почервонівше
— ну це вже прогрес
Поки вони говорили у сусідній кімнаті прокинувся Джисон .
— м господи я так добре виспався — Сказав він потягнувшись . Хан оглянув кімнату , перевівши свій погляд на підвіконня він різко згадав вчорашній вечір і ті поцілунки з Мінхо та його прекрасні ніжні губи
— значить то був не сон — Сказав пошепки він торкаючись рукою до своїх губів
— але чому він пішов ? Вчора сказав що любить мене а сьогодні просто зник . Чи були це справді його почуття чи вплив алкоголю на нього?
Нарешті Джисон піднявся з ліжка після довгих роздумів . Він одягнувся та пішов на кухню де сиділи Хьонджин та Мінхо
—доброго ранку —Сказав Хьонджин дивлячись то на Мінхо то на Джисон . Хлопець уважно розглядав шию Хана яка була деінде покрита червоненькими плямами
—що ?чому ти так дивишся ?— Сказали вони в один голос . А після тного поглянули один на одного та почервоніли
— о боже ви такі мила
Почулося позаду Джисона . Хлопець відскочив схопившись за серце
— господи чого ви мене всі так лякаєте в мене так серце може стати раніше часу
— вибач . М Джині чому так холодно —Сказав він підійшовши до Хьонджина лише в одній футболці . Хьонджин обійняв Фелікса та запитав
— тепер тепло ?
— ага
— господи — сказав Мінхо сьорбаючи каву
— доречі а чому ми в коледж не збираємось? — запитав Джисон
— то ж Чан хьон сказав що сьогодні пар не буде бо в них дах прорвало
— а ну тоді зрозуміло — Сказав Джисон — ну добре я напевно піду додому — одягаючи кофту промовив Хан
—вже ?— запитав Фікс
— ну так . А є причини не йти
— ну так он сидить твоя причина —Сказав Джині вказавши пальцем на Мінхо .
— ти що ідіот , про що ти говориш . Я не такий — сердито гаркнув Мінхо
Хан отразуж почервонів і вдаривши Джині по плечу пішов одягатися . Швидко одягнувшись він нічого не сказав та вийшов з квартири . Хлопець знав чому так різко пішов ці слова здалися йому настільки жахливими що він був готовий виблювати усі свої органи . Він йшов під дощем витираючи сльози і думав що всі вони однакові що Мінхо що його колишній хлопець, якого він ненавидів усім своїм життям . Як тут позаду нього почувся голос Мінхо
— Джисоні зачекай — Прокричав він у слід хлопцю . Джисон обернувся поглянувши на нього— чому ти так просто пішов нічого не сказавши —Говорив він взявши Хана за плечі . Мінхо поглянув в його заклакіні очі — чому ти плечеш ? Що сталося ?
— я….я не знаю
Сказав він обійнявши Мінхо та ще дужче заплакав . Мінхо був у шоці він не очікував такої реакції
— тихо Джисоні я з тобою ти можеш мені розповісти все що тебе турбує
Мінхо обіймав Джисона гладивши його по голові
— я….я справді такий жалюгідний ? І усі твої вчорашні слава були сказані з жалістю
— чому ти так думаєш
— я не знаю ти просто кудись пішов зранку і я подумав що ти це все сказав на п’яну голову або через жалість до мене .
—боже Джисоні я б ніколи такого не сказав просто так , я справді тебе люблю і я це говорю не через те що мені просто тебе шкода — з легкою посмішкою сказав Лі витираючи великими пальцями сльози з щік коханого
— правда ? —Сказав він трішки відтулившись від Хо
— так !—Мінхо поцілував Джисона в потилиць та притиснув блище до себе. Вони стояли так довго , доки Джисон не заспокоївся та відтулився від Мінхо
— я також люблю тебе Мінхо
Сказав він дивлячись в очі старшого . Мінхо поклав свою руки на обличчя Джисона
—Джисон ?—Хтось окликнув хлопця позаду .
Додати до улюблених